Хати-мазанки: через війну автентичне житло має всі шанси завоювати серця українців

Микола Степанець (на фото) за освітою менеджер готельно-ресторанного бізнесу. Зізнається: йому з дитинства подобалося робити щось своїми руками. Тож вирішив відреставрувати меблі для своєї квартири. Для цього взяв відпустку, і от, коли вона вже добігала кінця, чоловік зрозумів, що повертатися на роботу не хоче. Видно, "прокинулися" гени: кілька поколінь чоловіків у родині Миколи займалися будівництвом млинів. Тож він почав навчатися столярного мистецтва в досвідчених майстрів, а згодом відкрив власну майстерню. 

Як йому спало на думку відреставрувати стару хату-мазанку? У товариша така була, але геть занедбана. Той запропонував довести хатину до ладу й пожити в ній. Експеримент мав  складатися з двох частин. Після завершення реставрації чоловік мав пожити у такому будинку. 

Так виглядала стара хата-мазанка ззовні й усередині до реставрації

Реставрація мазанки та будівництво ще одного приміщення – майстерні – зайняли рік. Майстри працювали без поспіху та з перервами, які часом затягувалися на місяць. Микола з другом лише керували будівництвом, але часом і самі прикладали рук, щоб зафіксувати результат. Оскільки реставрацію мазанки проводили вперше, дещо доводилося переробляти. 

"Синдром музейного експоната"

Хату-мазанку, запевняє співрозмовник "Еспресо.Захід", легко відреставрувати, навіть якщо вже почали відходити стіни, адже там збережено 70-80% оригінального будівельного матеріалу. Зводити стіни наново не потрібно. Тільки знести ті, які не вписуються в бачення майбутнього проєкту, і доставити нові, якщо це потрібно. Втім, якщо є проблеми з дахом, тоді будівля швидко руйнується, і доходить до такого моменту, коли легше на цьому місці звести новий дім, ніж довести до ладу старий. Звісно, і за таких обставин хату-мазанку не обов'язково зносити, проте треба бути готовим вкласти в її реставрацію більше ресурсу. 

Перші хати-мазанки українці ставили ще за часів Трипілля, тобто 6 тисяч років тому. "Дивлячись на таку будівлю, більшість людей не уявляє, що це може бути сучасним житлом. Я це називаю "синдромом музейного експоната". Багатьом не подобаються маленькі кімнати, але мало хто уявляє, що їх можна збільшити шляхом усунення внутрішніх стін", – додає Микола. 

Жити у хаті-мазанці можна і влітку, і взимку

У спекотну погоду у такій хаті дуже комфортно. За ніч вона охолоджується і протягом дня віддає прохолоду. Звукоізоляція глиняних стін – хороша, але бажано ще поставити якісні сучасні двері. 

Якщо працює пічка, в холодну пору року стіни мазанки працюють як тепловий акумулятор. Глина накопичує в собі тепло, після чого віддає його у приміщення, відтісняючи холод, який проникає знадвору. "Стіни можна доутеплити. Товщина стіни становить, наприклад, 30 см. Ви там пожили, у вас з'явилися діти й ви хочете, щоб було тепліше. Не треба проводити жодних експертиз. Не треба порівнювати технологічні властивості утеплювачів. Не треба сушити голову над питаннями: "Чи можу я закрити стіну деревом або цеглою, чи не буде вона пріти? А, може, використати інший матеріал?", "А хто мені це зробить?", "А скільки це буде коштувати?" Шукаєте простих дядьків, ті копають глину і закидають на стіну. 10 см глини – і в домі стає тепліше. Ви вже самостійно можете її порозмазувати, як вам подобається, щоб на стінах залишилися відбитки ваших рук. А можете запросити друзів, щоб допомогли. Нехай приїздять разом із дітьми – всім, незалежно від віку, буде весело та цікаво. Ви можете уявити собі, що ви запрошуєте друзів класти цеглу? Я – ні. Працювати з глиною – такий кайф! – каже замріяно Микола. – Ось чому люди так люблять майстер-класи з гончарства. А тут просто ліпиш кульку з глини й закидуєш її на стіну. Помилки виключені, все робиться інтуїтивно. Єдине: стіна може відрізнятися декоративно, залежно від того, хто як замазує глину. Але це класно, бо видно, хто де працював, і потім ваші друзі, коли приїжджатимуть до вас у гості, зможуть впізнати свій шмат роботи. Колись так і робили. На вихідні влаштовували толоку і всім селом закидали на хату перший шар глини. Цей шар найважчий: на нього йде кілька тонн глини. Проте сотня робітників впорається з цим завданням за два дні. Така спільна праця ще й дуже зближувала людей". 

З доставкою будівельного матеріалу не було жодних проблем. За два метри від дому копали яму і брали звідти глину

Житло, яке доступне всім

У новому домі чоловік оселився більш як рік тому і нікуди звідти виїжджати вже не хоче. "Хата-мазанка – це простий, але водночас фантастичний винахід у будівництві", – не приховує свого захоплення майстер. 

Розповідає, як наші предки розширяли житловий фонд: "З доставкою будівельного матеріалу не було жодних проблем. За два метри від дому копали яму і брали звідти глину. Дерево, глина і солома – це все, що потрібно, щоб збудувати мазанку. Будівництво не передбачає застосування складних технологій, як при спорудженні будинків-"термосів", коли ми даємо плівку, потім утеплювач, після цього – другу плівку плюс ще потрібен фасадний матеріал". 

"Я не є антиглобалістом, але мене хвилює, що будівництво для українців стало чимось складним, дорогим і довгим. Раніше в кожному селі було по кілька людей, які спеціалізувалися на будівництві хат-мазанок. Це не були професіонали у сучасному розумінні цього слова. Прості люди. Господарям не треба було кликати майстрів з іншого регіону. Запрошували місцевих ремісників, які вміли працювати з деревом та зводили каркас будинку. Далі на толоці за два дні всім селом закидували на нього глину і хата була майже готова. Тоді житло будувалося за один сезон: навесні майстри починали будувати нескладний каркас (із дуба, сосни, інших порід), влітку влаштовували толоку з глиною, а на зиму туди вже заїжджали люди. Якісь незначні роботи ще залишалися, але в такій хаті вже можна було жити. Всередині та зовні мазанку щороку білили. Вапно знадвору могло подекуди змитися, обтертися, а всередині забруднитися. Враховуючи, що вапно має антибактеріальний ефект, був сенс робити це щороку. А ще хатку освіжали до весняних свят, щоб була біленькою", – додає майстер. 

Будувати хати-мазанки можна у будь-якому регіоні України

"Звісно, в Карпатах не збудуєш, бо там немає глини. На Закарпатті, хоч і з камінням, але ще є, а в горах уже ні. Проте там є багато дерева і можна будувати з нього. Я запрошую повертатися до автентики, традиційної народної архітектури, – каже співрозмовник "Еспресо.Захід". – Звичайно, з локальними відмінностями". 

Сучасна хата-мазанка може бути різного кольору, дизайну, з різним дахом. Може мати один поверх або поверх і мансарду. Варіантів планувань – безліч

"Мазанка – це про творчість"

"Якщо людина прагне, щоб її новий дім виглядав так, як вона хоче, то мусить брати участь у будівництві. Як мінімум здійснювати технагляд, – радить Микола. – У хаті-мазанці немає нічого рівного. Стіни не заштукатурені, як при "євроремонті", а плавні. Ступінь цієї плавності – це більше про декоративне. Якщо ви не проти цієї заокругленості й не хочете, щоб майстер витрачав багато часу на вирівнювання стін, йому про це бажано сказати заздалегідь. Наші майстри-штукатури трішки "травмовані" епохою "євроремонтів". Для них здається, якщо стіна не буде ідеально рівною, то вони погані майстри. А крім того, слід врахувати, що рівна стіна – це ще й дорожча стіна, тому варто прослідкувати за їхньою роботою. У природі немає рівних стін, тож підсвідомо вони дратують нас. У глибині душі ми розуміємо, що ця стіна, на яку ми зараз дивимося, – ідеальніша за нас. Поживши у кривій хаті та в оточенні рівних стін, я дійшов висновку, що криві мені подобаються більше. Може, є люди, які не можуть переступити через цей "поріг" – дозволити собі неідеальні стіни". 

Але якщо є бажання, з глини можна зробити й рівну стіну. Рішення приймає власник – орієнтуючись на свій смак чи дивакуватість. Іноді це не так просто зробити. Тому я раджу прийти та подивитися, торкнутися кривої стін, переночувати в такому будинку, щоб зрозуміти, ваше це чи ні. Не потрібно фіксувати свою увагу на тому, що мазанка – "це те, що колись було, люди, які там мешкали, були щасливі або не дуже, але жили скромно. Понад те: аскетично. А мені потрібен 2-3 поверховий "замок".

"Зрозуміло, що якщо це хатина з XVIII-XIX століття, вона не відповідатиме сучасним потребам. Сучасна хата-мазанка може бути різного кольору, дизайну, з різним дахом. Може мати один поверх або поверх і мансарду. Побудувати з мансардою – взагалі не проблема, і ми плануємо реалізувати такий проєкт. Дерев'яний каркас для глини може бути таким самим, що й для одноповерхової будівлі. Хоч я й не будівельник, але можу запевнити, що він витримає таке навантаження", - додає Микола.

Як довго може простояти хата-мазанка

Фундаментом мазанки є дерев'яні стовпи, які вкопуються в землю. Дерево в землі рік за роком тліє, і мазанка "просідає". Одночасно зменшується й об'єм приміщень, які треба опалювати. Тобто господар старіє – і дім з ним також старіє. Не стане людини – і хата розчиниться у землі. Але якщо наступне покоління захоче жити в цьому ж домі, його можна відреставрувати, добудувати, перебудувати, додати інженерні мережі, зручності.

Мазанка руйнується, якщо в ній довго ніхто не живе

"Якщо є проблема з дахом, може затекти вода і трохи змити глину. Або хтось випадково може здерти вапно зі стіни. Це все елементарно виправити, – запевняє Микола. – Повністю розбирати дах не доведеться. А щодо стіни – купуєте кілограм вапна і замазуєте подряпину. Простіше розв'язати таку проблему, ніж коли діти розмалюють дорогі шпалери чи стіни, помальовані дорогою фарбою. Навіть якщо ви знаєте, яку фарбу використовував майстер, ідеальною ця стіна вже не буде, адже стара фарба на ній уже вигоріла. А хату-мазанку як зсередини, так і ззовні навіть дитина може поремонтувати. Одна старша жінка розповідала мені, як у дитинстві щосуботи пальчиком клала з глини плінтус, бо тоді плінтусів у класичному розумінні не було. Бабуся її про це просила, бо любила свій дім і хотіла, щоб мав гарний вигляд на свята. Зараз уже цього не потрібно робити. Можна просто набити дерев'яний плінтус". 

"Мазанка руйнується, якщо в ній довго ніхто не живе, – додає майстер. – Але так із кожним будинком відбувається. Залиште новенький цегляний будинок із дірявим дахом – і за три роки він стане аварійним. Вода потраплятиме в цеглу, замерзатиме і штучний камінь розтріскуватиметься. Навіть бетонна конструкція: якщо в неї проникатиме сирість, з'явиться грибок. Приміщення не опалюється, по ньому починають розгулювати миші. Прогризати собі виходи через стіни й підлогу. Тоді така хата дуже швидко набуває непоказного вигляду. Її стан занедбується. Потім якась людина купує земельну ділянку, приїздить, дивиться на цю руїну і каже: "Йой, це треба негайно зносити!"

Меблі для нового дому

Після того, як дім збудовано, час переходити до облаштування інтер'єру, і перше, що потрібно, – меблі. 

"Моя думка (і я на цю тему вже дискутував з етноестетиками) – меблі повинні відповідати етнічній приналежності людини. Щоб вона дивилася на стіл, і той милував їй око. Щоб оця різьблена на ніжці квітка, цей малюнок на стільниці чи сама форма столу нагадували людині те, що вона бачила, наприклад, у дитинстві, коли гостювала в селі у бабусі", – аргументує свою позицію майстер.

Так виглядає інтер'єр хати-мазанки після реставрації. 

Альтернатива хаті-мазанці – курінь 

Стандартна площа хати-мазанки – 50-80 квадратних метрів. За квартиру такої ж площі у Києві треба викласти 63,5-101,5 тисячі доларів США. Раніше українцям було набагато простіше отримати власне житло. У принципі кожна сім'я могла дозволити собі мати свою домівку і то досить простóру. 

Зараз внутрішнім переселенцям пропонують пожити у модульних будиночках. 

"У наших пращурів також було тимчасове житло і називалося воно "куренями", – розповідає Микола. – Його можна будувати як літній будиночок, а можна – як зимовий. Літній будується з легких, дешевих матеріалів, які можна швидко зібрати. Після цього такий курінь можна обліпити глиною. Але тоді це вже буде не курінь, а хатинка. Ми зараз будуємо стаціонарний курінь, в якому можна буде мешкати й взимку. Після пандемії COVID-19, до того, як вибухнула повномасштабна війна у людей було бажання виїхати кудись на природу, але поки будувався їхній будинок, люди вже хотіли десь жити. Ми пропонували курінь як тимчасовий варіант, який потім може стати літньою кухнею, будинком для гостей чи для бізнесу, де можна влаштовувати різні етнічні івенти". 

Розмовляла Наталія Гелий

Усі фото надав редакції Микола Степанець