Ще десять днів залишилося до завершення виставки "Осип Васьків: невідома сторінка львівського авангарду", яка працює у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Зміст експозиції склали понад 100 творів досі не знаного на ширший загал авангардиста Осипа Васьківа (1895–1972), що їх увазі львів'ян представлено вперше. Вся спадщина художника є власністю Делятинського краєзнавчого музею, інформує "Еспресо.Захід".
Властиво, можливістю знайомства з творчістю Осипа Васьківа завдячуємо не лише генеральному директорові Львівської національної галереї мистецтв Тарасові Возняку, який загорівся ідеєю реставрації творчої спадщини цього художника та презентації її у Львові, а насамперед директорові Делятинського краєзнавчого музею Андрієві Мисюку. Саме Андрій Мисюк – у свій час взявшись відновити Делятинський краєзнавчий музей (який стрімко гинув), натрапив на ім'я художника Осипа Васьків у книжці "Делятинщина" відомого дослідника Михайла Клапчука та його сина Володимира . І був заскочений фразою, що спадщина Васьківа втрачена через те, що сусіди здали її на макулатуру.
Як розповідав кілька років тому Андрій Мисюк мені й іншим учасникам невеличкої туристичної групи під час відвідання Делятинського краєзнавчого музею, це його настільки зачепило, що він вирішив особисто з'ясувати, куди подівся творчий набуток Осипа Васьківа. Так шляхи-дороги привели його до патріарха львівських колекціонерів української старовини Івана Гречка, а через нього уже до племінника Осипа Васьківа Богдана Васьківа. Виявилося, що Богдан Васьків не просто зберіг спадщину стрийка, а розумів її цінність та мріяв віддати її до музею. Так і сталося.
Особистість Осипа Васьківа ще належить досліджувати. Чому перспективний випускник Краківської академії, який живе у Варшаві, має там успішні персональні виставки, раптом переїжджає у малесеньке містечко, будує хату на горі та стає звичайним шкільним вчителем креслення і малювання. Так, дуже авторитетним серед делятинців, але з іміджем дивака, що їздить на возі та веде аскетичний спосіб життя.
"Життєпис Осипа Васьківа – це історія самотності, історія одинокого блукальця, який все життя тулявся самотою чужим для нього світом звірячого, нестерпного ХХ сторіччя, – написав про художника на сторінці Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького її генеральний директор Тарас Возняк. –
Звісно, його біографію – ту, яку знаємо – можна звести до кількох базових факторів: народився у родині "зупака" – австрійського військового українського походження, що служив за "миску зупи", потім батько став возним при суді – судовим виконавцем, екзекутором…., народився наполовину українцем, наполовину поляком – по мамі – у Йорданові, що у Малопольщі коло Кракова, хрещений у римо-католицькому обряді, однак у зрілому віці перейшов на греко-католицизм; вчився у Львові, Варшаві, вивчав то мистецтво, то журналістику, то санскрит; весь час малює, роздумує, філософствує, дивакує; бере участь у знакових авангардних виставках часу "бурі і натиску" (Sturm und Drang) авангарду – у тім і за участі такої майбутньої зірки світового авангарду, як Казимир Малевич (1879–1935); звідусіль його гонять – з Варшавського університету через його українство і розвід з дружиною (1931), з Делятинської школи – бо не сподобався якійсь фрау у часі нацистської окупації (1942), а за совітів – бо мав респект до своїх релігійних переконань (1950)... Навіть своє прізвище, коли підписував власні твори, він писав дивно – Vaśkóv. Не правильною польською Waśków, а неначе відтинаючись від польськості. Хоча крески (діакритичні знаки) над літерами неначе польські. У латинізованій українській версії теж мало б бути инакше – Vaśkiv. Він неначе демонстрував свою инакшість. Инакшість від усіх…
Одним словом, це історія одинокого блукальця".
Фото: фб-сторінка Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Возницького
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.