Ігри дитинства – чи є в них майбутнє? Блог Лесі Кічури

Морський бій, доміно, лото, хрестики-нолики, ерудит – відчуваєте ностальгійні нотки, коли читаєте ці назви? Я також. На щастя, у мене вдома трійок дітей, тож надовго ці ігри ніяк не ховаються до шухляд. Якийсь місяць-другий – і котрась дитина відразу пригадає, що вечір суботи гарно прикрасить, до прикладу, монополія, неодмінно зіграна всіма членами родини. До речі, я в дитинстві про цю гру мріяла дуже-дуже довго. Першу її версію навіть виготовила власноруч. Склеїла кілька аркушів А4 формату, розмалювала поле з назвами крамниць і підприємств, виготовила гроші. Кубик та фішки десь запозичила з іншої гри. Зате радості ж було скільки! Відтоді до мене "на Монополію" приходили мало не всі діти нашої вулиці!

А морський бій? Та він був писаний у листі до Миколая під номером один декілька років поспіль. Коли ж через роки я "шукала Миколая" для сина, то побачивши цю упаковку, яка ніскілечки не змінилася з часів мого дитинства, вже була певна, саме ця іграшка знову має оселитися тепер уже в моїх дітлахів.

Знаю, що моє покоління дівчаток ще й досі пам’ятає веселі перерви у школі завдяки неймовірно веселій і спортивній грі в "гумки". Я відчуваю вашу усмішку, ви теж її пам’ятаєте? Коли поміж двома дівчатками натягувалася довга гумова стрічка, а дві-три інші учасниці виконували завдання завдяки підстрибуванням. О, це були ще ті "школоолімпійські змагання". Тепер то я розумію, як це так, що всі випускниці мого потоку мали дуже гарні треновані ніжки на випускному. Довгі роки щоденних дитячих вправ-забав не минули надарма.

Натомість нинішня молодь має геть інші розваги. Телефони, соцмережі, підрахунки вподобайок і коментарів під постави та відео. Хоча тривалі карантинні обмеження, що не кажіть, таки повертають моду на настільні родинні ігри. Бо стежачи за асортиментом продажу у різних книжкових групах, час до часу помічаю, що саме забави для всієї родини стають неабияк популярними до замовлень.

Навіть сама нещодавно вечір неділі дуже весело збавила на лото, доміно, складання пазлів та гри у скрабл. Діти відразу пригадали, як коли були меншими, ми часто бавилися у гру на глобусі: я запитувала географічну назву, а вони її шукали, хто відгадував – задавав завдання іншому гравцеві. Завдяки цьому знання географічних розташувань у двох старших дітей прекрасні. От зараз до цієї забавки підростає і третій малюк.

Як би не було, але маючи дрібних дітей вдома, таки треба уміти їх зайняти корисними та цікавими забавками. Тож усілякі варіації на тему "веселого родинного дозвілля" дуже рятують у цій ситуації. А ви пам’ятаєте свої улюблені дитячі ігри та забавки, можливо зі школи, чи з студентських років? Якими настільними іграми люблять бавитися ваші діти та онуки?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.