Про це в інтерв’ю "Еспресо.Захід" розповіла директорка департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної адміністрації.
Наскільки залежні від імпорту/експорту до Польщі та через Польщу компанії, які вирощують чи переробляють сільгосппродукцію на Львівщині?
Ми ж прикордонний регіон, тому й до повномасштабного вторгнення використовували своє географічне розташування, експортуючи доволі багато продукції до країн ЄС. Зараз ЄС став головним ринком збуту для аграріїв усієї країни. До війни на країни Євросоюзу припадало близько 25-30% національного аграрного експорту, а на країни Азії та Африки 60-65%. Тепер маємо діаметрально протилежні цифри: у 2023 році Україна спрямувала на ринок ЄС понад 65% експортного обсягу сільгосппродукції.
Фото: Tomasz Bartecki
Чи є вже дані щодо втрат нашого бізнесу через блокування кордонів, яке розпочалось ще минулого року?
Дані Держмитслужби свідчать про те, що станом на середину лютого у сезоні 23/24 експорт зернових, зернобобових і борошна з України скоротився на 12% проти аналогічної дати сезону 22/23. Велику роль у цьому зіграло блокування Росією наших морських портів і блокування митних переходів польськими фермерами. Річ у тім, що після заборони прямого експорту кукурудзи, соняшника, пшениці й ріпаку з України до прикордонних країн ЄС ситуація з цінами в цих країнах особливо не змінилася. Тому що насправді зниження вартості цих видів продукції відбувалося в цілому на світовому ринку. Водночас обмеження експорту сильно б'є по економіці нашої країни й може негативно позначитися на нашій обороноздатності. А це точно не вигідно європейським фермерам.
Через проблеми з експортом українські аграрії восени посіяли менше озимих. Чи будуть навесні також скорочувати площі посівів зернових?
На Львівщині ми, навпаки, маємо зростання площ під озимими. В такий спосіб наші аграрії намагаються підвищити продуктивність: озимі дають на 25-30% вищу врожайність, аніж ярі культури. Це дозволяє знизити собівартість продукції – єдине, на що має вплив виробник.
Під ярими культурами ми не виключаємо скорочення площ. Особливо це може бути помітно по кукурудзі, ціни на яку є найбільш залежними від доступу до зовнішніх ринків. У сезоні 22/23 наші аграрії продавали кукурудзу практично за собівартістю, а інколи навіть "у мінус". Також можуть скоротитися площі під гречкою. Її багато посіяли минулого року, й у підсумку ціни сильно розчарували наших аграріїв. Збільшення площ очікується під соєю яка була однією з найбільш рентабельних культур в минулому сезоні. Також ми очікуємо подальшого збільшення площ під овочами та картоплею. Завдяки державним і міжнародним грантовим пропозиціям зростатимуть площі й під ягідними плантаціями та фруктовими садами.
Чи можна очікувати, що через скорочення посівних площ частину полів перестануть обробляти?
Фермери скорочуватимуть площі або робитимуть сівозміни як з технологічних, так і з економічних причин.
Відмовлятися сіяти якщо й будуть, то одиниці, бо це не так просто, як здається. Треба сплачувати оренду за землю, кредити в банках, які були залучені під розбудову інфраструктури й купівлю техніки, і головне – втримувати канали збуту, які напрацьовували роками.
Уже зараз можна сказати, що аграрна галузь України переживає найбільшу кризу за всю історію незалежності нашої країни. І наші аграрії надзвичайно мужньо проходять цей період.
Ця криза вже призводить до певних позитивних трансформацій. Усе більше виробників замислюються над створенням доданої вартості всередині країни й залучають фінансування на впровадження проєктів з глибокої переробки сировини. Наприклад, у 2023 році з обласного бюджету Львівщина виділила 10 млн грн пільгових кредитів місцевим сільгоспвиробникам на створення об’єктів з доданою вартістю. Ці гроші аграрії спрямували на придбання обладнання для глибокої переробки сої, овочів, картоплі тощо. Доволі високим попитом серед наших аграріїв користується програма єРобота "Новий рівень". Вона дозволяє залучити до 8 млн грн на впровадження об’єктів з доданою вартістю. За 1,5 року дії цієї програми 28 суб’єктів господарювання аграрного сектору економіки Львівщини одержали грантів на загальну суму 147 млн грн. Серед отримувачів підприємства м’ясо та молокопереробної, кондитерської, жироолійної галузей, а також з перероблення та консервування фруктів і овочів.
У відповідь на польське блокування з нашого боку також почали блокувати кордон для польського транспорту. Чи може бути така дзеркальна відповідь бути дієвою?
Не думаю, що це буде дієвим інструментом.
Один протестувальників на кордоні заявив, що вони протестують не тільки проти українського зерна, а й тому, що він чув, начебто з України до Польщі завозять російський цукор. Чи таке гіпотетично можливо, і чи є якісь дані щодо кількості російського цукру, зерна й інших товарів на польському ринку?
Це більше схоже на ознаки упередженого ставлення до наших продуктів та небажання аналізувати сухі цифри митної статистики. Для чого Україні продавати чужий цукор чи зерно, тим більше з Росії, якщо наше внутрішнє виробництво більш ніж у 2 рази перевищує обсяги внутрішнього споживання?
Зменшення внутрішнього споживання, зростання валового виробництва у сезоні 22/23, перехідні залишки з попереднього сезону і проблеми з морським експортом – завдяки цим факторам експортна пропозиція українського цукру у 2023 році зросла. Після повномасштабного вторгнення Росії ЄС скасував квоту та мита на експорт українського цукру. Це дозволило Україні експортувати один з найбільших обсягів цукру за всю історію своєї незалежності.
Країни ЄС та Азії завжди були головними ринками збуту українського цукру. Останні 2 роки через проблеми з морськими перевезеннями майже весь цукор Україна експортувала до ЄС, при цьому половина всіх поставок осідала на підприємствах харчової промисловості Польщі та Румунії. Тому будь-які обмеження економічно зашкодять і українським, і європейським підприємствам.
Європейські виробники цукру видихнуть з полегшенням, але не треба забувати, що чесна конкуренція відновиться, тільки-но Україна стане членом ЄС.
Фото: Юрій Холод
Українське зерно, яке висипали з вантажівок польські протестувальники
Польські фермери також протестують проти так званої Зеленої угоди ЄС. У чому вона полягає і чи немає ризику, що в разі її запровадження українські товари не зможуть експортувати до ЄС через невідповідність стандартам?Зелена угода, або Європейський зелений курс – це глобальний стратегічний план ЄС, спрямований на формування екологічної стійкості та зниження ризиків, пов’язаних із подальшою зміною клімату. Досягти цієї мети планують поетапним введенням певних зелених стандартів, для дотримання яких аграрії повинні будуть зменшувати використання синтетичних ЗЗР і добрив, зменшувати використання газу, нафти та вугілля у виробничих процесах, більше залучати інноваційні технології (дрони) та людську працю тощо.
Європейські аграрії вважають, що такі нововведення призведуть до зменшення продуктивності, збільшення додаткових інвестицій і, відповідно, до зростання собівартості продукції. Це може суттєво знизити конкурентоспроможність на світовому ринку, адже такі стандарти застосовують далеко не всі країни. Але уряд ЄС обіцяє разом із впровадженням зелених стандартів ввести систему фінансової підтримки та пільг для аграріїв, продукція яких відповідатиме цим стандартам. Окрім того, планують вводити додаткові мита для імпортних товарів, які не відповідатимуть зеленим стандартам. Тобто фактично мова про захист внутрішнього ринку.
І так, українські аграрії можуть від цього постраждати, адже багато наших підприємств досі використовують застарілі навіть для теперішнього часу технології.