Планами проєкту з "Еспресо.Захід" поділилась співзасновниця "ТрешБезМеж" Юлія Паук.
"ТрешБезМеж" стартував у жовтні 2019 року суто як мистецький проєкт. Його організації передувало кілька фотосесій для особистого лайфстайл блогу Юлії.
"Я часто влаштовую фотосесії для власного блогу й одного разу запропонувала своїй подрузі - фотографу Олені Кондрашовій (співзасновниці проєкту) - організувати зйомку до Дня Незалежності у полі пшениці. Але щоб дістатися до поля, нам довелося пройтись яром, який був завалений сміттям. Це послугувало приводом до розмов про різницю між красивою картинкою на фото та реальністю, що їй не відповідає. Тому виникла ідея влаштувати таку ж фотосесію, але не у вінку з квітів, а у смітті й не у полі, а на сміттєзвалищі", - розповідає "Еспресо.Захід" Юлія.
Результатом цієї та кількох наступних фотосесій стала виставка знімків біля Ратуші, після якої організаторок почали запрошувати для презентацій на різні заходи. Юлія стверджує, що наслідки були неочікуваними, адже зрештою одна фотосесія переросла не лише у цілий проєкт, але й у більш екологічно усвідомлений спосіб життя.
"На той момент ми не були екоактивістками. Нам просто не подобалось сміття під ногами й ми думали, що проблему можна вирішити, прибравши відходи до смітника. Але участь у заходах, на які нас запрошували, дала нам можливість прослухати лекції людей, що вже давно у темі екосвідомості. Й ми зрозуміли, що просто донести сміття до будь-якого контейнера недостатньо".
Зараз штаб проєкту налічує 14 працівників, що займаються "Трешем" на волонтерських засадах. Адже проєкт не має бюджету, у разі потреби з фінансуванням допомагають підписники особистого блогу Юлії. Крім цього, певні доходи може приносити й акаунт на платформі "Патреон", проте його запустили лише місяць тому.
Після фотовиставок з'явились практичніші ініціативи, наприклад, просвітницькі кампанії в Instagram. Йдеться про роз’яснення про сортування органіки або ж про "Щоденник корисних звичок".
"Людей, що хочуть почати свій екошлях, багато, але їм часто бракує поштовху до дій. Для цього ми створили "Щоденник" - ініціативу, у якій наші підписники щопонеділка отримуватимуть певні завдання, виконуватимуть їх упродовж тижня та звітуватимуть про це в Instagram, - ділиться ідеєю Юлія Паук. - Завдання планують різноманітні. До прикладу, мінімізувати кількість використаних за тиждень пластикових пакетів, а пізніше поділитись своїм досвідом у сторіз. Розповісти про те, що було складним, а що - легким, описати якою була реакція рідних чи друзів тощо".
Схожих ініціатив чимало, адже, за словами засновниці проєкту, важливим є втримати увагу аудиторії інтерактивами. Бо якщо підписникам нецікаво, то організаторам важче буде провадити просвітницьку діяльність.
Ключовою метою проєкту Юлія Паук називає відсутність в Україні сміттєзвалищ. Початково йдеться про відмову від стихійних, але надалі бажано звести до мінімуму й санкціоновані сміттєзвалища. Для цього, зокрема, відбувається реалізація ініціативи проєкту "Громадські сортувальні у Львові".
Наразі волонтери "ТрешуБезМеж" впроваджують проєкт "Громадських сортувалень у Львові". Йдеться про окремі контейнери (коробки, а часом і пакети) для відходів у кожному будинку або дворі. Станом на зараз майже усі контейнерні майданчики у місті мають баки для сортування органічних відходів та урни для збору пластикових пляшок. Але для екосвідомих львів’ян, що прагнуть ретельніше сортувати сміття, цього недостатньо.
"Коли ми говоримо про сортування відходів, то крім органіки та пластику, є ще дуже багато різних видів вторсировини, які можна відсортовувати й переробляти, але, на жаль, в Україні вони йдуть на сміттєзвалища", - пояснює Юлія.
Хоча, наприклад, здача металу чи макулатури у відповідні пункти приймання може принести певний дохід. Проте вторсировина, що продукується в одній сім’ї, скажімо, за тиждень, відносно мала за обсягом та об’ємом для здачі. А тому екоактивістам доводиться збирати у своїх квартирах купи скла, металу, паперу для того, щоб пізніше віднести їх на переробку.
Юлія розповідає: "Основний задум проєкту полягає у тому, що кожен будинок чи двір буде мати власну невеличку сортувальну станцію, куди можна винести ту сировину, для якої немає окремих баків на сміттєвому майданчику. Пізніше зібранні відходи відвозитимуть у різні пункти приймання вторсировини. А виручені кошти можна, наприклад, використати на облаштування внутрішнього дворика будинку. Адже накопичувати сміття в себе вдома можуть лише екофанати, виділяти житлову площу для вторсировини - незручно".
Звісно, першочергово необхідно вести інформаційні кампанії, пояснювати населенню для чого і як сортувати відходи. Просто наявність різних баків для сміття не змусить громадян займатися сортуванням. Допомагають провадити просвітницьку діяльність навіть звичайні чати у Telegram для мешканців будинку. Але, коли є сортувальня, створюється прецедент й більше народу дізнається про переробку відходів.
"У нашій команді вже є позитивний кейс створення схожої сортувальні. Марта Петричкович, кураторка та менеджерка проєкту, у своєму ОСББ організувала сортувальню, що діє вже близько 5 місяців. На основі досвіду Марти ми навчатимемо ініціативних людей, що хочуть створити у своєму домі щось схоже. Для цього ми вже відібрали групу волонтерів", - зазначає Юлія.
Якщо ініціативній групі вдасться успішно здійснити заплановане, то йтиметься вже про наступні етапи реалізації проєкту: презентації у ЛМР та для перевізників відходів й спроби збільшення масштабів задуму - поширення сортувалень по всьому місту, а пізніше й за його межами.
Пані Юлія ділиться порадами з тими, хто прагне стати більш екосвідомим. Перш за все, необхідно викинути стереотипи зі своєї голови.
"Коли ми починали наш проєкт, то отримали багато осуду від людей, які давно вже ведуть екоспосіб життя. Було багато критики стосовно того, що ми начебто запізно почали про це думати. Через це відчуваєш себе нікчемою, навіть виникає страх спитатись поради чи попросити у когось допомоги, бо боїшся здатись необізнаною та несвідомою. Тому спершу ми взагалі дуже негативно реагували на слово "екоактивіст", нам здавалось, що це такі агресивні люди, сердиті на весь світ. Але зараз, я вважаю, що екоактивіст - це кожен, хто порушує проблеми екосвідомості. Просто, у кожного своя маленька сфера".
Наступна порада - не боятися робити маленькі кроки, адже достатньо хоча б час від часу замислюватись, чи насправді необхідний вам додатковий одноразовий пакет чи пластиковий стаканчик. Тож, у першу чергу, потрібно відмовлятись від одноразового. Крім цього, можна знайти пункти приймання вторсировини неподалік свого помешкання.
"Я за те, щоб було зручно. Ми не можемо вимагати від людей чогось, що буде ускладнювати їм життя. Потрібно робити маленькі кроки й не соромитися, що цього замало", - стверджує Юлія Паук.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.