Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
У Львові на факультеті журналістики вшанували пам’ять Героя України Тараса Матвіїва. Пам’ятні заходи відбулися з нагоди дня народження Героя. У цей день друзі, викладачі діляться спогадами про хлопця.
"Він був людиною не з нашої епохи. Занадто шляхетний, занадто вихований, занадто романтичний, – пригадує друг Антон Петрівський. – Тепер таких людей важко знайти. Водночас його глибока і твереза аналітика подій вражала. Його магнетизм і віра у нашу перемогу змушували викидати у смітник безнадію і розчарування. А ще він був великим джентльменом. Він ніколи не приходив до нас додому, не купивши щось солодке для моєї дружини. Він завжди приїжджав до Львова для участі у важливих подіях і акціях. І це при тому, що сам був епіцентром і двигуном подій, зустрічей, акцій, корисних справ у рідному Жидачеві. Маючи у кишені 200 гривень, міг без проблем віддати 100 на важливу справу. Його співпереживання за чужі добрі і корисні дії були настільки великими, що інколи він просто ставав частиною цих справ і дій. А ще він неодноразово повторював фразу "час перестати боятися". Зараз, у час великої загрози, ми повинні ці його слова взяти як зброю і захистити його (нашу) державу, за яку він віддав своє життя".
"Маємо "бути гідними ранкового сонця", як казав Тарас", – друг про Тараса Матвіїва
Друзі Тараса пригадують, хлопець завжди об’єднував людей навколо ідей і був хорошим організатором. Зокрема про це говорить Захар Саджениця.
"Тарас Матвіїв – непересічна людина. Цілеспрямований, ідеологічно загартований, відданий справі та ідеї, пригадує Захар. – За що б він не брався, завжди об’єднував людей навколо цієї ідеї. Тарас був хорошим організатором багатьох проектів. Але пасивність та інертність людей розчаровувала його. Тому що не можна стояти осторонь у такі важливі часи для нашої держави, бо кожен з нас є державою. Тому кожен має докладати всіх зусиль, аби Україна розвивалась та ставала міцнішою, як у військовій сфері, так і у головах наших громадян. Бо тільки будучи сильними, ми будемо незламними. Тарас Матвіїв був відданий Україні, задля якої творив та воював. А ми маємо "бути гідними ранкового сонця", як казав Тарас.
"Тарас – вогонь, який досі горить", – студентка про Тараса Матвіїва
"Я, ми вмираємо, щодня і щогодини,
А з нами матері і ненароджені діти.
А в нас не відкриті таланти і континенти,
Навіки збіднілий світ без ваших усмішок і мрій".
Це уривок із вірша Тараса Матвіїва, що нині прозвучав на вшануваннях. Вірші зачитували студенти факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Одна із студенток – Юлія Порцина. Дівчина навчається на першому курсі. Каже, що особисто не знала Тараса, але з хлопцем був знайомий її дідусь. Нині хоче брати приклад із життя військового.
"Для мене особисто Тарас –це такий вогонь, який ще досі горить, – каже Юлія Порцина. – Він залишив по собі неймовірну творчу спадщину. Насправді він казав, як треба гідно жити. Знаєте його таку відому цитату: "будьте гідні ранкового сонця"? Я вважаю, що він був гідним ранкового сонця і хотілося б хоча б на краплиночку теж стати гідною".
Читайте також: "Завдяки чудовим друзям Тараса ми за цей рік не відчули себе покинутими й забутими", – Валентина Матвіїв
Слова і спогади про Тараса Матвіїва нині лунають від ранку. Зокрема, чимало їх зібралося на фейсбук-сторінці матері Героя Валентини Матвіїв. Звісно, вона теж написала привітання сину.
Народжений на зламі зим і весен...
Йдуть роки і сонце йде по колу,
Пройде час зимової пори
І весна заходиться довкола –
А тобі сьогодні тридцять три...
Може, до тепла іще далеко,
Може, ще завіються вітри,
То й не скоро прилетять лелеки –
А тобі сьогодні тридцять три...
І не скоро пустить мене лютий
На поріг весняної пори,
Та мені б подовше з ним побути –
Бо тобі сьогодні тридцять три...
Окрім матері – ще сотні вітань на сторінці. Нині хлопцю могло б виповнитися 33 роки. Втім мінометний обстріл забрав життя Героя. Він загинув, рятуючи побратимів.
Нагадаємо, Тарас Матвіїів загинув на Сході, захищаючи Батьківщину. Хлопець обороняв Україну у складі 24-ї "королівської" бригади. Смерть спіткала Тараса, коли він рятував побратимів біля села Троїцьке, що на Луганщині. Поблизу пролетіла і розірвалася ворожа міна. Вижити шансів не було.
Протягом року в місті учасники російсько-української війни, представники патріотичних організацій Львова, Жидачева та Дрогобича заснували військову школу імені Героя України Тараса Матвіїва. Також перейменували шкільний бульвар на честь Героя. А 27 листопада у Жидачеві відбулося встановлення, освячення та відкриття меморіальної дошки Герою України Тарасу Матвіїву.
У Жидачеві посадили дерево пам'яті Героя України Тараса Матвіїва.
А у Львові відкрили пам’ятну дошку Герою України Тарасу Матвіїву.
Тарас Матвіїв став номінантом Премії Євромайдан SOS, яка вручається за особливий внесок у розвиток волонтерського руху в Україні "звичайним людям, які роблять надзвичайні речі".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.