Голова Львівського відділення Українського герпетологічного товариства, відомий науковець Тарас Гринчишин розповів "Еспресо.Захід" про змій, які водяться на Львівщині, та про те, як поводитися з ними при випадковій зустрічі.
Пане Тарасе, звідки у вас з’явився інтерес до змій? Можливо, з дитинства не боялися і цікавилися ними?
Так, зацікавленість тваринами з’явилася ще в дитинстві, коли в шість років прочитав мамину книгу – підручник із зоології для шостого класу. Десь тоді ж під час відпочинку на березі Азовського моря спіймав і свою першу ящірку. У 16 років у Карпатах натрапили з батьками на гадюку, за якою потім декілька днів спостерігав удома, а відтак випустив.
Професійне зацікавлення розвинулося у студентські роки, коли навчався на зоолога на біологічному факультеті. Згодом учився і працював в Інституті екології Карпат, де почав спеціалізуватися в герпетології (наука про плазунів). Нині ж для мене це радше дослідницьке хобі. Займаюся плазунами з науковою (особливо цікавлюся фауністикою) та просвітницькою метою.
Читайте також: Сезон плазунів відкрито. У львівських лісах почали виповзати змії
Через пізню весну лише зараз у змій настав шлюбний період, і їх можна побачити все частіше. Чи загалом на Львівщині побільшало змій?
Тут варто нагадати про дві тенденції. З одного боку, зі зростанням урбанізації та розширенням сільськогосподарських угідь для плазунів стає все менше місця у природі. Але водночас є й інша тенденція, яка веде до збільшення їх кількості. Адже клімат у нас стає більш теплим і сухим, плазуни отримують сприятливіші умови для розмноження і їхній молодняк частіше виживає. Відповідно, ця молодь починає шукати нові території для заселення. Міста теж потроху розростаються, тому все частішими неминуче стають і зустрічі між людьми та зміями. Крім того, в епоху загальнодоступного фото й відео та соціальних мереж про ці випадки ми всі дізнаємося практично моментально.
Які змії трапляються на Львівщині?
На Львівщині трапляються чотири види, які були на нашій території й раніше. Найбільш поширений вид – це вуж звичайний. Більшість людей знає його завдяки жовтим плямкам позаду голови (так звані "вушка"). Додам, що плямки можуть бути не лише жовті, а й помаранчеві, навіть брудно-білі, а часом узагалі майже непомітні. Також дуже зрідка бувають вужі цілковито чорного кольору.
Слід зазначити, що поза нашою областю, в дещо тепліших місцевостях – наприклад, у каньйоні Дністра, на Закарпатті, на берегах морів і річок – трапляється ще й вуж водяний. Цей вид не має жовтих плямок, тож зазвичай люди звуть його "шахматною гадюкою" та вважають отруйним. Ці змії, інколи цілими десятками, гріються на берегах чи активно плавають у воді, виставивши голову, як перископ, і наганяючи жах на людей. Але насправді водяний вуж не надто відрізняється від звичайного, харчується переважно рибою і є нешкідливим для людини.
Також на Львівщині трапляються два рідкісні червонокнижні види плазунів: мідянка та полоз лісовий. Якщо дорослі вужі можуть сягати понад метр у довжину, то мідянка невелика за розмірами і сягає лише до 70 см. Це гладенька візерунчаста змія рудуватого або сірого кольору. Може траплятися в різних місцевостях, але дуже зрідка. Натомість із нею часто плутають безногу ящірку веретільницю ламку, яку ще називають гладуном, сліпачкою чи мідяницею, оскільки саме її забарвлення найбільше нагадує кольором мідь.
Найбільш цікавий наш вид – полоз лісовий або Ескулапів. Це саме та змія, яку зображено з чашею на емблемі медиків. Адже в давній Греції та античному Римі це була домашня тварина, яку утримували вдома й у громадських будинках для виловлювання гризунів. Ця змія гладка на дотик і приємного вигляду, з однотонною темною спиною і світлим черевом. Вона теплолюбна й може сягати в довжину до півтора-двох метрів.
Усі ці змії мають характерну рису – довге і струнке тіло, округлі зіниці ока й відносно довгий хвіст (зображення кожного з цих видів легко віднайти в інтернеті, їх варто запам'ятати). На відміну від них, наші отруйні змії з родини гадюкових мають відносно коротке валькувате тіло. Гадюка досягає в довжину максимум 75 см. Це буде солідна товста змія, натомість вуж такого розміру буде товщиною з палець.
В Україні є два види гадюк – звичайна та степова (доволі відому останнім часом чорну гадюку Нікольського з центральної та східної України зараз знову визнано підвидом звичайної). На Львівщині трапляється лише один – гадюка звичайна, яку часто неправильно звуть карпатською. Вона може мати різні кольорові відтінки: сірі, коричневі, бурі, зеленкуваті. Самці менші й контрастні, а самиці – доволі тьмяні, зате більші. Уздовж спини йде темна зиґзаґоподібна або ромбоподібна смуга. Частина гадюк, до третини, цілковито чорні.
Чи часто в нас можна зустріти гадюк?
Найперше варто сказати, що ареал поширення звичайної гадюки дуже широкий – від заходу Європи і аж до полярного кола та Сибіру. Гадюки не відкладають яєць, як вужі, а народжують живих дитинчат, що дозволяє їм проживати в північних широтах.
Донедавна вважалося, що в нас гадюки трапляються лише в горбистих і лісистих місцевостях. Але останнім часом усе більше повідомлень про їх знахідки дедалі ближче до населених пунктів і навіть у містах. Торік дві гадюки трапилися просто на вулицях Львова, неподалік центральної частини. Щоправда, я думаю, що це були випадково завезені змії. Можливо, вони залізли в бампер автомобіля, щоб погрітися і так сюди дісталися. З іншого боку, ці змії можуть з’являтися на околицях міста природним чином. Зокрема, відомо про кілька випадків у мікрорайоні Рясне-2, де гадюки з лісу виповзають до житлового масиву. Вужі натомість часто трапляються в усіх районах міста поблизу зелених зон і водойм.
Гадюки отруйні. Та наскільки ця отрута є небезпечною для людей?
Варто почати з того, для чого взагалі гадюці отрута. Якщо взяти полоза – це сильна змія, яка ловить здобич, хапає пащею, обкручується, як удав, і душить, а тоді ковтає. Вуж заковтує жаб живими. Змії мають рухомі щелепи голови, тому здатні, так би мовити, "натягнутися" на здобич і з’їсти її цілком. Гадюки ж є фізично слабшими. Вони кусають свою жертву і відпускають її. Жертва втікає, б’ється в конвульсіях, а коли гине, то гадюка знаходить її за запахом власної отрути і заковтує вже нерухомою, без ризику травмуватися.
Отрута гадюки має інший механізм дії, ніж, скажімо, отрута кобри. У кобри отрута діє на нервову систему людини і блокує дихальний центр. Тому були випадки, коли кобри кусали змієловів, ті відрубували вражений палець – і цим рятували собі життя. До речі, понад 90% усіх укусів припадають на руки чи ноги. На противагу, отрута гадюк має більш місцеву дію ураження. Вона починає руйнувати клітини крові, стінки судин у місці укусу. Також можлива алергічна реакція – для кожної людини індивідуальна.
Читайте також: Гадюки у Рясному: чому з'явилися та як вберегтися
Чи були в нас смертельні випадки від укусу гадюк?
Зазвичай цей укус не становить смертельної небезпеки. Більш значна шкода для дітей, оскільки більша доза отрути припадає на меншу масу тіла. У цьому разі терміново звернутися за медичною допомогою – життєво необхідно! Для дорослої людини все може обійтися значно легше. Але тут є особливість, що дехто може мати вроджену сильну алергічну чутливість саме на отруту гадюки – так само, як хтось має алергію на бджолину отруту. Відомо, що десь століття тому загинув укушений змією військовий у Перемишлі. На Львівщині протягом останніх десятиліть теж траплялися випадки загибелі людей від укусу гадюк. 2004 року було два такі випадки на Сколівщині – загинули чотирирічна дівчинка і жінка віком близько 40 років. 2018 року в лікарні померла ще одна маленька дівчинка.
Раніше в області було 40-50 випадків на рік, коли люди зверталися в медичні заклади по допомогу через укус гадюки. 2020 року таких випадків було 28, адже через карантинні обмеження люди менше бували на природі. Цього року поки що трапилося лише два випадки. Хоча варто згадати, що весна пізня, тож і змії лише недавно активізувалися. Слід зауважити, що статистика неповна, бо відображає лише тих, хто звертався по медичну допомогу чи перебував на лікуванні, а це роблять далеко не всі потерпілі. Загалом, небезпечно вкусити може кожна гадюка – і велика, й мала, але нападає вона лише захищаючись.
Читайте також: На Львівщині зафіксували перший укус змії цьогоріч
Чи багато у змій природних ворогів?
Усі ми чули про мангустів, які в тропіках воюють зі зміями. У нас також є дрібні хижаки, ті ж коти та куниці, які можуть дати раду з вужами, а часом і з гадюками. Також на гадюк полюють їжаки, які не є чутливими до їхньої отрути, хижі птахи, зокрема змієїди, та навіть лелеки.
Загалом більшість різних видів тварин у природі є в певних взаємних стосунках. Змії не перебувають на вершині харчової піраміди чи в кінці трофічного ланцюга. Вони є не лише тими, хто когось їсть, а й тими, кого їдять інші.
Розкажіть про алгоритм дій, коли людина натрапляє на змію. Адже в більшості сам вигляд цих плазунів запускає в дію якийсь первісний страх і відразу.
Якщо ми натрапили на змію десь на природі – у лісі чи в горах, слід розуміти, що вона перебуває у своєму природному середовищі. Найгірше – це паніка. Панікувати не треба, бо підстав для тривоги насправді мало. Передовсім безнога плазуюча істота може бути не змією, а безногою ящіркою. А якщо змія, то це не обов’язково гадюка, а можливо, вуж чи полоз… Якщо й гадюка, то вона не є настільки рухливою, щоб наздоганяти людину чи кидатися на неї. Тому з двох метрів і далі можна, за бажання, безпечно за змією поспостерігати. Найкраще – це просто розійтися, дати їй можливість поповзти далі у своїх справах. Можна злегка підштовхнути її палицею, якщо інакше не вдається обійти.
Треба пам’ятати також, що змії є глухими. Вони не чують звуків, але відчувають вібрацію. Вібрацію від наших кроків, наприклад, тому самі намагаються сховатися першими. Якщо ж не встигають, то можуть завмирати й намагатися залишитися непоміченими. Проте якщо людина до них наблизиться або навмисне чи необережно торкнеться, то безумовно, що в тварини включається захисна реакція. Тоді стається кидок – десь на третину довжини тіла змії, і може бути укус. Тому бажано мати захищені ноги, тобто вдягнути довгі цупкі штани, які можна заправити у шкарпетки чи взуття. Це вбереже не лише від гадюк, а й від кліщів. По-друге, варто мати палицю, якою можна розгортати кущі та чагарники. Якщо хочемо сісти на пень чи колоду, то спершу варто добре оглянути їх. Якщо ночуємо в наметі, то подивитися у спальник і взуття, бо змії можуть заповзати в них погрітися.
Якщо ж натрапляємо на змій у не властивому їм середовищі, зокрема в населеному пункті, на вулиці чи біля власного дому, тоді потрібно звернутись у службу надзвичайних ситуацій чи на гарячу лінію міста. Варто запам’ятати, куди саме ховається потривожена змія, зробити фото чи відео для точнішої ідентифікації виду. Фахівці зможуть виловити цю змію або дати певні вказівки, як це безпечно зробити самому. Впійману змію – чи то вужа, чи гадюку – слід помістити в полотняний (не пластиковий) мішок, міцно зав’язати, винести до відповідної місцевості – лісу чи водойми – подалі від людей і там випустити.
Змії часто викликають у людей агресію. Але, як ви розповіли, вони становлять дуже малу загрозу. Чи вбивство змії може бути виправданим кроком?
Існує простий логічний ланцюжок: незнання породжує нерозуміння, а нерозуміння викликає підозру та страх. Страх же викликає паніку чи агресію. Тому важлива просвітницька робота, щоб людина не поспішала тікати чи відразу хапатися за лопату або дрючка, а спершу подумала, з ким має справу. Вбивство неотруйної змії в жодному разі не є виправданим засобом. Якщо це отруйна змія і вона поруч з людським житлом, особливо якщо там є діти, тоді це ще можна зрозуміти. Але бажано й у таких випадках уникати агресії. Якщо можна вирішити це питання спокійно, то варто зберегти тварині життя.
Всі фото з архіву Тараса Гринчишина
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал