Чи стане Львів першим містом, яке подолає проблему безпритульних тварин

Мову про те, що місту потрібен муніципальний притулок ведуть із 2012 року. Цьогоріч депутати міської ради підтримали петицію львів’ян стосовно будівництва міського притулку. Проте ЛКП "Лев" вважають, що для Львова потрібен муніципальний центр для тварин, оскільки притулок за своєю суттю є негуманним. Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася з директором ЛКП "Лев" Андрієм Пінчуком про ситуацію з тваринами в місті та бачення міського простору для бездомних собак і котів. 

Яка нині ситуація з безпритульними тваринами у Львові?

Показником роботи ЛКП "Лев" є безпритульні тварини, яких ми бачимо на вулиці. Їх не так багато, як в інших містах України. Зараз складніше, бо Львівська територіальна громада стала більшою, підприємство продовжує відпрацьовувати весь той обсяг, який є. Наших потужностей недостатньо. Тобто собак більше, ніж можемо охопити. Якщо ж не виконуватимемо якісно свої функції, то безпритульних на вулиці ставатиме все більше. У населених пунктах, які стали частиною нової територіальної громади, чисельність тварин ніхто не контролював. Відповідно, це маємо робити ми. А для цього потрібен ще щонайменше один такий центр. Саме в такому форматі бачу майбутню установу, яку поки що називають притулком. Це буде як ЛКП "Лев", але з більшими потужностями, місцем і можливостями.

Хочемо довше перетримувати собак, тому що одна з основних функцій ЛКП "Лев" – це не просто стерилізація і відпуск на місце вилову. Це пошук домівки. Торік ми прилаштували 71% собак. Уявіть, що 71 собака зі ста поїхав до нового дому. Проте це гірший показник, ніж, скажімо, був 2019 року, коли прилаштували 96% тварин.

Тобто за час карантину ситуація з безпритульними тваринами погіршилась?

Звичайно. Тому що основний контингент людей, які брали в нас собак, – це молоді люди. Найчастіше вони винаймають квартири, тільки починають свій життєвий шлях. Враховуючи, що карантин вніс свої корективи, багато людей просто не спроможні утримувати собак. Спостерігаємо зменшення кількості прилаштувань, бо собак треба годувати, водити до ветеринара. Тобто це дуже багато уваги, люди не завжди готові до цього. Це важко, відповідально й дорого.

Також з’явився неприємний момент: зростає кількість безпритульних викинутих собак. Люди не усвідомлюють відповідальності, не справляючись із доглядом за чотирилапими, просто викидають їх на вулицю. Коли собачники гуляють у своєму районі, то бачать нових безпритульних тварин. Дзвонять нам і ми змушені їхати.

Стосовно притулку в Рясному. Ця історія тягнеться роками, як зазначали учасники протестів, іще з 2012-го. Чому так?

Акції були кілька разів, але все не так просто. Було багато зайвого шуму.

2014 року була всеукраїнська програма, згідно з якою мали профінансувати будівництво такого притулку для собак. Кошти мало дати не місто, а держава. Проєкт був готовий, але проблема полягала в тому, що 2014-го, самі знаєте, що почалася. Революція, війна й величезна дірка в бюджеті країни. Відповідно, на притулок ніхто не мав грошей. Усе заморозилося. Коли зараз порушили питання, то з’ясувалося, що проєкт застарів. Він передбачав евтаназію. Розрахований на 300 собак, а якщо привозять ще одну, то усипляють якусь із притулку. Це мав бути такий собі конвеєр. Ми намагалися пояснити захисникам, що це таке. Вони нас не чули й продовжували політизувати це питання. Щойно ж минули вибори, як акції припинились і всі сіли за стіл переговорів. Другий момент у тому, що проєкт передбачав будівництво всіх приміщень однією чергою. Це клініка, павільйони для перетримки, зооринок, конюшня, клітки для кроликів. Не розумію, для чого це, бо потреби геть інші. Тому все треба повністю переробити. Будівництво такого притулку орієнтовно коштувало 150 мільйонів гривень. Не думаю, що якби був очільником міста й мав пріоритетність будівництва лікарні швидкої допомоги, то робив би притулок. Стільки грошей кинути на те, щоб убивати собак...

Зараз ми організували робочу групу, щоб напрацювати, як усе виглядатиме, й розділити об’єкт на черги. Для початку потрібне місце для перетримки – павільйони, вольєри. Не хочемо, щоб собаки були на вулиці, як у ЛКП "Лев". Треба, щоб комфорт був і влітку, і взимку. Міркуємо, чи буде там центр кремації, виставкове поле. Говоримо не про притулок, а про муніципальний центр для тварин. Це має бути місце, де люди можуть приїхати, погуляти з безпритульним собакою, відпочити.

Центр мав би виконувати функції ЛКП "Лев" – вилов, стерилізація, прилаштування. Завдяки такому підприємству можна розв’язати проблему з безпритульними тваринами. У серпні 2020-го ми спільно з партнерами та волонтерами рахували собак на вулицях. Цей зріз становив 207 тварин. Часто люди не розуміють і говорять: "У Львові є 207 собак, а ви відловили за рік майже 500. Отже, ви брешете". Треба пояснювати, що то дуже різні показники.

Так рахували 2019 року й котів. З ними проблема більша. Тоді ми знайшли близько 6 тисяч по всьому місту, але похибка може бути великою. Ймовірно, це більш ніж 500 тварин. Вони могли бути в підвалах, десь ховатися, але ми маємо таке число й від нього відштовхуємося. З усіх торік вдалося прилаштувати лише приблизно 30%. Цього недостатньо. Коти швидко розмножуються. Відповідно, майбутній центр мав би передбачати активну роботу з котами, щоб ми могли більше простерилізувати і прилаштувати. Крім того, необхідно подовжити перетримку, щоб якнайкраще соціалізувати тваринку.

А скільки триватиме перетримка?

Це залежить від потужності фінансування, від можливостей. У ЛКП "Лев" собака, якого зловили в місті, перебуває на підприємстві протягом 21 дня. Я говорив би про те, що можна тримати й до двох місяців, щоб мати максимальну можливість прилаштувати собаку в сім’ю. Їх треба забирати з вулиці. Це одна з головних місій майбутнього підприємства – чи муніципального центру, чи притулку. Можна називати його по-різному, але я все-таки прихильник того, що як корабель назвеш, так він і попливе. Узагалі міжнародні зоозахисні спільноти часом виступають проти притулків. Доводять, що це негуманне ставлення до тварин, бо саме там є практика евтаназії, якщо тварину довго не забирають. До прикладу, так діють у США й у країнах Європи. Насправді немає жодного успішного притулку, який не мав би проблем із харчуванням чи з ветеринарним обслуговуванням. Така установа передбачає постійну перетримку собак. Місць швидко не буде. Що робити з новими собаками? Як вибрати, кого прийняти? Сам колапс у сенсі притулку, бо це застій. Має ж бути постійний процес.

Як триває робота над новим проєктом?

Були десятки обговорень, була електронна петиція. Питання винесли на екологічну комісію міськради й ухвалили рішення, що потрібно доопрацювати проєкт притулку. Подумати, як він має виглядати.

Це коштуватиме дорожче, ніж попередній проєкт, 2014 року?

Однозначно. Будівництво розіб’ють на черги, але не знаємо, якою буде кінцева вартість.

Ви опиратиметесь лише на досвід ЛКП "Лев"? Можливо, можна щось перейняти в найбільшого притулку України "Сіріус"?

Я знайомий з директоркою "Сіріуса" Олександрою Мезіновою. У них проблеми з ветеринарним обслуговуванням і харчуванням, з фінансуванням і всім чим завгодно. Все переповнене.

Досвід ЛКП "Лев" – унікальний і надзвичайно цінний. У кожному місті є муніципальний центр, який виловлює безпритульних тварин, але кожен бореться з безпритульністю по-своєму. Харків, наприклад, проводить евтаназію. Так раніше діяв і Миколаїв. Рівне стерилізує, чіпляє кліпсу й відпускає на місце вилову. В Україні немає бачення, як це має бути. ЛКП "Лев" цінне, бо прилаштовує тварин, веде промоцію адопції в соцмережах та ЗМІ. Ми відкриті й без проблем спілкуємося з журналістами, розповідаємо про проблеми, комунікуємо із зоозахисниками, волонтерами. Якби ми не прилаштували собак, а просто стерилізували, то проблему не розв’язували б.

Якщо будуть кошти й проєкт таки реалізують, то цього вистачить, щоб боротися з проблемою безпритульності тварин у Львівській громаді?

Сподіваємося, що так. Проте все залежить від того, яким буде проєкт, як він почне функціонувати. Тоді й скажемо, чи буде Львів першим містом в Україні, яке розв’яже проблему безпритульних собак. Взагалі, ми до того наближаємось, але потрібно більше потужностей. Зараз у нас на постійній основі працюють 40 людей. Кількість територій, за які несемо відповідальність, збільшилася, тому не можемо охопити все.

Реалізувати плани стосовно майбутнього муніципального центру для тварин попередньо планують 2024 року, але можу сказати, яка ситуація в місті з коштами. Їх просто немає. Гроші йдуть на боротьбу з коронавірусною хворобою та на інші нагальні проблеми Львова.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал