Мене звати Юрій, хоча всі кличуть Юра, Юрко, або навіть ще коротше – "Юр". Більше того, мого тата теж звати Юрій! Тому в мене, Юрія Юрійовича, сьогодні подвійне свято.
Читайте також: 6 травня відзначають День святого Юрія – покровителя Львова
Сімейна легенда каже, що тата назвала в честь того самого Гагаріна. Так що саме Юрки були першими в космосі, а не якісь там Івани, Андрії чи Богдани! Коротше, тато родився в ті роки і тоді було модно називати дітей Юріями. Стосовно мене, то спершу хотіли назвати Тарас чи Назар, але моя сестра все змінила, хоч їй було всього шість. Вона - прекрасний оратор і змогла переконати батьків, що народився на світ Божий саме новий Юрій! Вона сказала так: "Тато Юра, хай буде братик Юрчик". А з такою тезою ніхто не міг посперечатися…
Багато років геть не задумувався про своє ім’я. Будьмо відвертими, коли б вас назвали іншим іменем, думаєте, ваше життя дуже змінилося? Не вірю в те, що "як корабель назвеш, так він і попливе". Бо хіба справа не у наших вчинках…? Виявляється, що ніт, якщо тебе звати Юра і 6 травня ти перебуваєш на Львівщині чи тим більше у Львові. Адже тоді у тебе повний карт-бланш можливостей!
По-перше, ти прокидаєшся, а у телефоні багато повідомлень! Їх навіть більше, ніж на день народження! Адже про день народження не всі пам’ятають, а от твоє ім’я біжить поперед тебе і його тегають, шлють вайбер-картинки і на кожному віртуальному повороті хочуть привітати. Це навіть мило, але лише тоді, коли трішки виключати телефон, щоб відпочити від слова "дякую".
По-друге, святого Юрія на Львівщині дуже і дуже поважають. Ледь не перший святий у списку святих! Тому чимало церков названі в його честь, а він, так на хвилиночку, за легендою здолав страшного змія, ледь не дракона! Сильним був і відважним. Коротше, шанси, що ваші бабусь чи дідусь ходять до церкви св. Юрія, є дуже великими. Тому з самого ранку 6 травня Юріїв запрошують до церкви, щоб душевно розпочати святкування цього празника. Але є один мінус – робота. На жаль, до всеукраїнського масштабу святкування цей день ще не доріс і день Юрія досі не державне свято. Ех, може колись…
Читайте також: До Дня міста у Львові проводять церемоніал почесної варти (наживо)
Та найцікавіше починається саме після того, як ви виходити з дому. Адже тоді ваше ім’я стає майже магічним!
Розповім простий приклад. Їду сьогодні з району до Львова у маршрутці. Я то чемний, заплатив. А от якийсь вуйко, який зайшов і був вже від самого ранку надто веселий, привітався і сказав:
- Христос Воскрес! Зі святом Юрія!
- Воістину Воскрес, - каже водій. – Але я не Юрій.
- А я Юрій! Пане шофере, мені дві зупинки, підвезете?
І що б ви подумали? Диявол не вселився у водія, а навпаки – зійшов Божий дух!
- Та їдьте вже.
Щасливий Юрій, завдяки силі свого імені, зміг підкорити суворе серце водія маршрутки. Ввечері, як їхатиму додому, теж спробую. А, може, якраз?
Таких прикладів є ще чимало. Сьогодні Юріїв не завантажують роботою, не посилають кудись (хіба по алкоголь) і взагалі дозволяють мати другий день народження! Ти лиш кажеш, що ти Юрій і одразу весь сум на обличчі співрозмовника зникає. Бо це ім’я перемоги. Тому не дивуйтеся, якщо сьогодні станете свідком якихось чудес. Бо це день див, коли сила віри здатна змінювати людей і їхні звички.
А ще сьогодні День міста! Тому львів’яни п’ють за здоров’я Львова і всіх Юріїв, які несуть перемогу віри у цей світ. Зі святом!
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал