"Якщо тобі нічого дати - то ти асимілюєшся, скоріш за все. Нам є що дати", - Халіл Халілов про кримських татар у Львові
Цього тижня минула сьома річниця анексії Криму. Чимало кримськотатарських родин змушені були залишити свої домівки і шукати притулку деінде. Відтак чимала частина кримськотатарського народу переселилася до Львова. Як живуть нині кримські татари у місті?
Із Халілом Халіловим поспілкувалася журналістка "Еспресо.Захід".
Халіле, ви є засновником Кримського дому у Львові. Розкажіть, будь ласка, як нині живе кримськотатарська спільнота?
Коли ми створювали центр, нашою метою була інтеграція кримських татар у місцеве середовище. Робили це через культуру. У нас було чимало ініціатив з мистецьким об'єднанням "Дзига", у кожному фестивалі брали участь кримські татари. Крім того, вважали обов'язком вивозити людей з Криму. У нас досі існують декілька проєктів, націлених на те, аби повертати людей з півострова, щоб вони були частиною українського суспільства.
Тобто досі триває процес повернення кримців із окупованої території? Він не завершився ще на початку окупації у 2014-2015 роках?
Чимало залишилося незмінним. Якщо ми говоримо про проблеми переселенців, як житло чи робота, то ці питання досі відкриті. Але я вважаю, що вирішення цих проблем в руках переселенців. Ми повинні зберігати нашу культуру і мову. Одна із найбільших проблем, яку потрібно вирішити, - деокупація Криму. Чим швидше це станеться, тим менше проблем буде. Цьогоріч запускається "Кримська платформа". Дуже важлива для нас подія, адже подібного досі не існувало. Для повернення Донецька, Луганська є "Мінські угоди", а про Крим не говорили. Я думаю, що "Кримська платформа" допоможе знайти рішення для повернення Криму. Перше, що могло б бути, - це міжнародна місія, яка могла би працювати на півострові.
Розвиток і збереження культури - вагомі чинники збереження народу. Кримськотатарську культуру вдається розвивати або бодай зберігати те, що є?
Лиш цього року з'явилися всі можливі ініціативи, серед них і для розвитку збереження кримськотатарської мови. Концепція розробляється на державному рівні. Якщо ми говоримо про розвиток культури та її популяризацію, то все в наших руках. Існує безліч фондів, які готові нас підтримати, щоб ми могли брати участь у тих чи інших подіях чи фестивалях. До прикладу, на букфорумі стоїть кримськотатарська панель, де представлені письменники з Криму. Також в Києві існує перший кримськотатарський фестиваль кримської поезії.
Тобто підтримка є...
Так, якщо шукаємо, то знаходимо.
Особисто ви вирішили розвивати кримськотатарську кухню. Ви намагалися відкрити "Янтик кримський", частково Вам це вдалося, але карантин вніс свої корективи.
Так, треба було якось виживати. Торік під час карантину "Янтик кримський" довелося закрити, але ми знайшли вихід. Нині працюємо на доставку. Як такого кафе немає, я лише орендую кухню і працюю на замовлення. Але я дуже хочу відкритись. Думав у січні, потім у березні, а тепер переніс на травень. Безліч у нас проектів заплановано з червня і до кінця року. Вони теж пов'язані з культурою, з Кримом, але будемо бачити, бо COVID - 19 вносить свої корективи.
Розкажіть детальніше, що плануєте?
Це буде кілька фестивалів за участю кримськотатарських музикантів з материкової і окупованої частини України. Також у нас буде міжнародний фестиваль в Литві.
А як, до речі, з пересуванням кримських татар. Ви кажете, що будуть кримчани з окупованої території, є проблеми з пересуванням?
Я особисто крайній раз в Криму був у 2015 році. Нині не можу потрапити на півострів, адже не маю російського документа, який вони (росіяни. – Ред.) називають паспортом. Без нього я зможу перетнути так званий кордон, на мене накладуть штраф, але назад вже не виїду. Тому не ризикую. До того ж я у них військовозобов'язаний. Знаю, що існують деякі обмеження для перетину кордону.
А як щодо міжнародної та української підтримки кримчан? У мене двояке враження. Адже в української влади є намагання допомогти, зокрема подали справи до Європейського суду з прав людини, який погодився розглядати порушення прав людини в Криму. Але, з іншого боку, не дають працювати єдиному кримськотатарському телеканалу АТR. Проблеми із фінансуванням… Як на мене, відбувається певний саботаж з боку держави. Що ви думаєте стосовно цієї ситуації?
Мені важко сказати, що там нині відбувається на державному рівні, але те, що АТR повинен працювати - точно. Телеканал є голосом кримських татар тут і на окупованих територіях. АТR є тим меседжем, який показує ставлення України до кримських татар. Якщо люди, котрі живуть в Криму, дивляться, що робиться з АТR- ом, що у них немає державної підтримки, то в них опускаються руки.
А вони його мають можливість дивитися?
Так, через супутник мають можливість, і його дивляться. І коли вони бачать, що тут відбувається, вони починають сумніватися, чи взагалі кримськиі татари потрібні державі? Це ж наш єдиний канал. Я дуже сподіваюся, що ситуація вирішиться, адже там дуже багато хороших журналістів.
Але наскільки швидко вона може вирішитися - невідомо, адже ми знаємо, що проблема не нова...
Дивно, адже на канал постійно закладаються гроші, аби він існував.
А у вас відбувається якесь спілкування хоча б міською владою Львова і взагалі питання: чи така підтримка повинна бути?
Підтримка повинна бути така ж, як і до інших корінних народів України. Я не вважаю, що ми якісь особливі. Знаєте, у мене була нехороша практика з платфорою Крим SOS. Ми багатьом допомагали, а згодом частина з них постійно просила щось дати. А вже минуло сім років. Ми вже стали частиною громади. Вже пора щось дати взамін, а не лише брати.
А що можуть дати кримчани місцевим, на ваше міркування?
Львів - туристичне місто. Тож ми можемо відкривати ресторани, кафе. Втім, заклади повинні відповідати культурі і ландшафту Львова. У мене є дуже хороший приклад. Кримські татари грають у бенді з українським джазовим виконавцем Марком Токарем, є кухарі кримчани, котрі працюють в ресторані Бачевських.
Тобто інтегрувалися...
Так, інтегрувалися і вже починають ділитися своїми знаннями. Якщо тобі нічого дати - то ти асимілюєшся, скоріш за все. Нам є що дати і ми готові до співпраці.
У одному зі своїх інтерв'ю ви сказали, що проблема з Кримом може вирішитися за рік-два. Дуже оптимістичний сценарій. Думаєте, справді може повернутися так швидко?
Нині я розумію, що конфлікт затягнеться. Чимало залежить від нас і від держави. Тому що статус кримськотатарської автономії не вирішений на державному рівні. Кримськотатарська автономія в складі України - це дуже важливо. Якщо б зараз такий крок на державному рівні вирішився - це був би дуже потужний сигнал для кримчан, який би свідчив, що ми потрібні тут. І в майбутньому, можливо, допоможе вирішити проблему з окупацією. Адже до 2014 року і на момент окупації в кримських силових структурах не було жодного кримського татарина. Можливо можна було б уникнути цього. Якщо ми вирішимо проблему з кримською автономією
Наскільки допоможе "Кримська платформа"?
Точно допоможе. Тому що це міжнародна платформа. Тому що можна напрацювати чимало шляхів для повернення Криму. Думаю, це будуть перші кроки для повернення півострова.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.
- Актуальне
- Важливе