Ще тільки два дні – сьогодні і завтра у Музеї Митрополита Андрея Шептицького можна побачити мультимедійну виставку "Мистецтво і дипломатія – перехресні стежки", яку зініціювала та створила за допомогою Канадсько-української мистецької фундації і за підтримки однодумців (зокрема, Емілії Худої-Завадовської та Лілі Тимошенко) мистецтвознавиця та дослідниця Христина Береговська. Мова про оживлення творів шістнадцяти видатних українських художників, котрі часто-густо вимушені були під впливом обставин "виборювати місце під сонцем" у світах, та ширше повернення їхніх імен у загальну свідомість. Важливо також, що виставка підкреслює невипадкову духовну та меценатську роль Митрополита Андрея Шептицького у житті митців першої половини ХХ століття, інформує "Еспресо.Захід".
"Коли організовуються виставки, які представляють той чи інший період у мистецтві, зазвичай творчість діаспорних художників до них не входить, - сказав на попередній зустрічі з пресою директор Музею Митрополита Андрея Шептицького о. Севастіян Дмитрух. – Тобто це означає, що ті, хто в діаспорі, відійшли в забуття, хоч були представниками українського мистецтва в світі".
Що важливо - як правило, ці люди не просто "щось собі там малювали", а здобули справжнє визнання. І таких митців аж ніяк не одиниці. Як наголосила Христина Береговська, навіть було доволі складно визначитися, кого саме взяти до проекту. Однак у подальшому обрії ініціативи будуть розширюватися. І можливо, проєкт ще раз покажуть у Львові. Після того, як він буде представлений у Канаді.
А того вартує, як сама подія, так і художники, про яких мова. А це – Борис Крюков, Галина Мазепа, Микола Кричевський, Микола Бідняк, Софія Зарицька, А. Бабич, Любослав Гуцалюк, Олекса Грищенко, Володимир Макаренко, Іван Труш, Руслан Логуш, Микола Глущенко, Юліян Колесар, Олекса Новаківський, Петро Обаль та Аркадія Оленська-Петришин.
Вартує як їхня творчість, так і їхні долі. Чи це Микола Бідняк, який в 15 років від вибуху міни втратив обидві руки, однак зумів стати першокласним художником, який не тільки устами малював полотна, а й розписував церви. Чи донька прем'єр-міністра уряду УНР Галина Мазепа, на очах якої у 1945-му у Празі загинуло її двоє синів та мама і якаемігрувала до Венесуели, , де як митець ( що ні на мить не забував про своє українське коріння) в часі отримала нагороду, яку їй президент країни вручив особисто. Чи уродженка Тернопільщини, а в часі "королева кактусових лісів" Аркадія Оленська-Петришин, яка на своїй другій батьківщині – у США, трагічно загинула від руки власного чоловіка. Чи інші.
"Обравши шлях оцифрування та анімації у великомасштабному форматі, - акцентують організатори, - ми хочемо оживити найвиразніші образи, події та факти із життя і творчості обраних митців", які "завжди були носіями України у світі і наскрізно демонстрували українськість у своїй творчості на різних континентах планети". Інакше кажучи, попри те, що таке експериментальне подання мистецьких творів – для світу вже річ узвичаєна, у вимірі Львова говоримо про новий та свіжий підхід до мистецтва.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.