У соцмережах люди діляться світлинами прильоту журавлів, передає "Еспресо.Захід".
Зокрема, характерний ключ сфотографували у небі над смт Щирець Пустомитівського району.
Фото: Стефанія Деревацька
Однак часто люди плутають журавлів та лелек. Тому у багатьох дописах можна зустріти згадку саме про вир лелек, які насправді є ключем журавлів.
"Ось так тихо, при заході сонця прилетіли лелеки... Якби не курликання, то напевно б їх і не зауважили високо в небі", – написала Марія Саквук у Facebook, яка також сплутала цих птахів.
То, як же розрізнити журавлів від лелек і коли дійсно чекати їх прильоту?
"Еспресо.Захід" поговорив зі справжньою фанаткою своєї справи, орнітологинею Ганною Кузьо, яка, окрім наукової діяльності, також навчає людей розрізняти птахів одне від одного і заохочує займатися так званим бьордвотчингом, або птахуванням ("birdwatching" – спостереженням за птахами).
"На перший погляд, так, візуально ці два птахи схожі: довга шия, довгий дзьоб. Тому людям здалеку здається, що журавлі – то лелеки. Однак це зовсім різні птахи! По-перше, то різні ряди. Журавлі відносять до журавлевих, а лелеки – до лелекоподібних. Журавлі гніздяться на землі, а лелеки – на висотах, на деревах. Маленькі пташенята лелек народжуюся практично безпомічними і потребують знаного догляду з боку батьків. Натомість журавлі є виводкового типу, тобто як курчата чи качки: вилуплюються, обсохнуть і вже можуть собі ходити, щось шукати", – розповідає Ганна Кузьо.
Зліва - журавель, справа - лелека.
Фото: вікіпедія
Та одна з головних відмінностей простежується під час польоту цих птахів.
"Лелеки ніколи не летять ключем чи якимсь рядком! Вони можуть збитися у масову лінію, коли хаотична хмара птахів летить. Натомість ключем чи рядком летять саме журавлі. Також журавлі часто курликають. Таким чином вони підтримують акустичний контакт. Журавлі постійно між собою перегукуються і це для них типово та важливо. Дорослі ж лелеки звуків ніяких не видають. Це їхня така особливість. У лелек, коли пташенята маленькі на гнізді, то вони якісь звуки можуть робити. Також лелеки, коли залицяються одне до одного, то стукають дзьобами. В народі це називають клекотанням, але то лиш звук стукання дзьобів", – говорить Ганна Кузьо.
Цікаво, що журавлі та лелеки використовують термічні потоки повітря, щоб долати чималі відстані. Під час сезонної міграції саме завдяки цим потокам, птахи мають можливість пролітати багато кілометрів навіть без махання крилами.
"Журавлі летять ключем, бо так їм простіше економити енергію. Перший птах у цьому ключі розсікає повітря, тому іншим журавлям, що летять під певним кутом позаду, їм значно легше. Часом вони змінюють свої позиції у ключі і так перепочивають. Журавлі, лелеки та інші птахи з великою площею крил, всі вони користуються термічними повітряними потоками. Цю систему придумала природа. Вдень земля розігрівається і тоді догори починає підніматися потік теплого повітря. Цей потік не побачиш, але птахи навчилися його вловлювати. Вони, як парапланеристи чи серфінгісти, бо ловлять свою хвилю і летять в цьому потоці повітря, яке несе їх. Це, як великий фен, який дує і менше треба махати крилами та затрачати енергії. Деякі хижі птахи можуть без єдиного помаху крильми пролетіти так сотні кілометрів!", – розповідає Ганна Кузьо.
За словами орнітологині, ранніх журавлів почали фіксувати у нас ще місяць тому, а от перших лелек варто чекати з дня на день.
"Ранніх лелек можна вже очікувати, але поки що їх не фіксували на Львівщині. У народі прийнято вважати, що 19 березня – це день прильоту лелек. Але насправді у лелек календаря немає. Вони орієнтуються на погодні умови, на довжину світлового дня. Міграція – це зажди розтягнутий процес у часі. В один день всі лелеки не прилітають і це триває декілька тижнів. Спершу вони з’являються на півдні України, а тоді вже за кілька днів і на півночі. А от журавлі ще місяць тому почали прилітати. Вони і пізніше восени відлітають і швидше прилітають. Бо журавлі простіше переносять холодні погодні умови", – каже Ганна Кузьо.
Також дослідниця птахів відзначила, що лелеки повертаються на ті самі свої гнізда, тому важливо їх берегти.
Фото: pixabay
"Раніше лелеки гніздувалися на деревах, потім на будинках, а тепер на стовпах. Тому електрики роблять для них спеціальні решітки, які підкладають під гнізда, щоб не сталося якоїсь біди, бо це висока напруга. Лелеки – моногамні, вони роблять пари практично на все життя. Тому вони повертаються на ті самі гнізда, щоб не витрачати зайвої енергії на побудову нових. Але молодняк, звісно, що змушений шукати собі свого власного дому, будувати свої гнізда. Тут все як у людей. Якщо ж птахи не повертаються на гніздо, то це швидше за все означає, що або обоє, на жаль, померли, або хтось один з них загинув, а партнер тепер шукає собі нову пару і нове гніздо. Треба розуміти, що сезонна міграція – це не полетіти літаком в Єгипет на море і назад. Дуже багато загроз має такий довгий переліт, а також саме перебування у теплих краях. Тому повертаються назад не всі, щороку багато птахів гине чи природнім шляхом, чи через людей. Бо у багатьох теплих країнах полюють на лелек", – підсумовує Ганна Кузьо.
Читайте також: Знайшли свої Мальдіви: у Львові на очисних спорудах оселилися лебеді
агалом лелеки дуже самодостатні птахи. Це хижаки, які завжди у пошуках якогось свіжого м’яса чи риби. Тому з боку людей вони не потребують якоїсь уваги, лише невтручання у їхнє життя.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал