"Маючи невеликий бюджет, ми не повинні скеровувати ресурси на неефективні програми чи на локальні вирішення дрібних проблем", - Ірина Гримак

Обмежений обласний бюджет, ліквідовані райони, об'єднані громади, які тепер змушені будуть власним коштом фінансувати усе, що знаходиться їхній території… "Децентралізованій" Львівщині доводиться вчитись жити у нових умовах.  Чи доведеться області застосовувати режим жорсткої економії, як жителям добиратись до нових райцентрів і хто тепер вирішуватиме, чи закривати малокомплектні школи, - у розмові "Еспресо.Захід"  з очільницею ЛОР Іриною Гримак.

Під час першої сесії Львівської обласної ради ви заявили: "За п'ять років ви Львівщину не впізнаєте". Що саме має змінитись за ці п'ять років?

Для мене Львівщина – це одна успішна громада. Нині саме такий час, коли завершилась децентралізація і в області створили 73 об'єднані територіальні громади. Моє завдання як керівника найвищого представницького органу, і нашої команди депутатів, – п'ять років інтенсивно попрацювати для того, аби кожна з цих громад  стала успішною. Аби усі громади стали на ноги і чітко розуміли, куди рухаються. Вони повинні мати свою стратегію, своє бачення, свої перспективи в інвестиціях, у туристичній галузі, в освіті, у медицині. Звичайно, є багато питань і проблем, над якими треба працювати, інтенсивно працювати, але у моєму баченні Львівщина – це сильна, велика об’єднана громада, яка включає у себе успішні територіальні громади, на які звертатимуть увагу і братимуть з них приклад.

Якщо порівнювати субвенції 2018-2019 років, то Львівщина отримувала приблизно 12-14 млрд. Нині ми маємо приблизно 2-3 мільярди з державного бюджету. І це проблема, бо немає опори на державний бюджет.

Але цього року Львівська область має суттєво менший бюджет, ніж попередні роки, тож треба буде економити. На яких програмах доведеться економити насамперед?

Важливо говорити не про економію, а про правильне вкладання коштів. Бюджет насправді скромний. Але він скромний насамперед через те, що багато фінансових ресурсів перейшли до об'єднаних територіальних громад. Вони отримали свої повноваження і певний фінансовий ресурс за рахунок збору податків на місцях. З іншого боку, ми маємо дуже невеличку субвенцію з державного бюджету. І саме тут є проблема, бо якщо порівнювати субвенції 2018-2019 років, то Львівщина отримувала приблизно 12-14 млрд. Нині ми маємо приблизно 2-3 мільярди з державного бюджету. І це проблема, бо немає опори на державний бюджет. Маючи невеликий бюджет, ми не повинні розпорошувати увагу і скеровувати  ресурси на неефективні програми чи на локальні вирішення дрібних проблем. Кошти мають піти на ті об'єкти і проєкти,  які завтра можуть створити додану вартість чи робоче місце. Це має бути об'єкт, який дасть розвиток у спорті, медицині чи культурі. Об'єкт, довкола якого громада надалі зможе розвивати свій туристичний, мистецький чи спортивний напрямок. Ми ставимо собі завдання проводити міжнародні спортивні заходи не на рівні Львова, а на рівні тієї чи іншої громади, яка може бути учасником і організатором події. Тому ми будемо намагатись скерувати кошти так, щоб завтра вони дали розвиток. Ми не маємо можливості витрачати гроші на стратегічно неякісні програми, які не дадуть жодного розвитку у перспективі.

За оцінкою директора департаменту фінансів ЛОДА Олега Демківа, на Львівщині 80% громад є неспроможними і їх потрібно дофінансовувати. Натомість є три громади, які мають дуже великі бюджети. Чи не вийде так, що після децентралізації шанс на розвиток мають лише три громади, які довкола Львова?

Така ситуація є.  У нас є низка громад, які мегаспроможні і це не може не тішити. Я бажаю їм успіху і правильного управління своїми ресурсами. Щодо інших, ми розуміємо, що ніколи не буває просто. Особливо на початку. Податкова система лише починає працювати на тих територіях. Звичайно, за якийсь період ми зможемо бачити, як громада спрацювала у зборі податків,  у залученні інвестиційних ресурсів, тощо. Якщо буде потреба у дофінансуванні, то ми, як виший представницький орган влади, будемо допомагати. Але наше завдання не вирішувати локальну проблему, як пожежна команда, а навчити громаду акумулювати кошти на своїх територіях, здійснювати пошук тих коштів. Тому ми сьогодні активно працюємо через наші Асоціації (Обласна асоціація місцевих рад "Ради Львівщини" та Асоціація органів місцевого самоврядування "Єврорегіон Карпати – Україна". – Авт.), які працюють для того, аби допомагати громадам, спільно створювати проєкти та подавати їх у  різні міжнародні інституції, донорські організації. До того ж, пандемія та економічна криза не дозволяють сподіватись, що за якийсь незначний час ми станемо фінансово міцніші. Тому ми повинні навчитись свій ресурс правильно сформувати у вигляді проектної пропозиції.  Є багато міжнародних інституцій, які готові вкладати кошти у розвиткові проєкти. І уже є багато позитивних прикладів участі у таких проєктах саме у бідніших громадах. Це дуже різні проєкти:  від навчань спеціалістів у певній галузі до побудови інфраструктурних об’єктів. Тому, з одного боку, вчимось правильно використовувати власні кошти. З іншого, – за рахунок асоціацій, де обласна рада є засновником,  ставимо перед собою мету навчити громади використовувати міжнародні фінансові ресурси.

Скажімо, найбідніша в області Боринська громада, інші гірські громади також не значно багатші. На чому вони можуть заробляти, окрім туризму?

Наприклад, на сільському господарстві. Чому б не розвивати на Турківщині вівчарство? Колись воно там існувало. Знаєте, Турківщина – єдиний регіон на Львівщині, де, щороку зростає поголів'я великої рогатої худоби.  Це означає,  що вони правильно розуміють, у якому напрямку розвиватись. Вони повинні розвивати саме те, що для них є природним, зважаючи на їхнє географічне розташування. У них багато полонин, тому, окрім великої рогатої худоби, варто розвивати вівчарство. І, слава Богу, що до цих полонин почали бережно ставитись: там нема хаотичної розбудови, не роздають території, які потім не можуть бути використані для розвитку регіону. Крім того розуміємо, що фестивалі, культурно-мистецькі заходи дають додатковий ресурс.

Маємо на меті завершити проєкт з відкриття додаткових переходів на польському кордоні, а це також дасть додатковий поштовх туризму. Нині турист не хоче осідати на одному місці і проводити увесь час на тій території, куди він приїхав. У Славській ОТГ є проект "Мале карпатське коло". Воно має з'єднати лижні курорти, які розташовані на території Львівщини, Закарпатської і Франківської областей. Це дасть  можливість збільшувати потоки туристів, а туристам давати додатковий вибір у межах невеличкої зони доступності обирати  декілька курортів. Сьогодні відвідали той курорт, завтра інший. Насправді, за цим майбутнє. Звичайно, для цього потрібна інфраструктура. Взагалі Турківщина зараз тільки починає розвиватись, особливо після ремонтів частини доріг.

Є величезні школи, які будуються по тридцять років, але насправді кількість дітей, які є тому селі, не потребує аж такої великої школи. Тому важливо, аби громада розглянула кожен такий об’єкт і вирішила, як якісніше його використовувати. 

Наразі триває процес передачі соціокультурних об’єктів від районів до громад. У Мінрозвитку кажуть, що на Львівщині цей процес відбувається чи не найповільніше.  Чому так? І чи не може виникнути ситуація, якщо громада не зможе утримувати усі об’єкти, які їй передадуть?

Не погоджуюсь, що на Львівщині процес просувається найповільніше. Нині він уже на завершальній стадії. Залишились лише медичні установи.  До 1 березня вони мають бути передані на території, аби законтрактувати уже новостворену установу. Стосовно усієї культурної чи освітянської інфраструктури, то позитивом є те, що тепер не на рівні Києва чи Львова, а на рівні громади визначатимуть, що для них у пріоритеті. Свого часу було створено багато інфраструктури, яка нині є зайвою. Є величезні школи, які будуються по тридцять років, але насправді кількість дітей, які є тому селі, не потребує аж такої великої школи. Тому важливо, аби громада розглянула кожен такий об’єкт і вирішила, як якісніше його використовувати. Наприклад, у селі Пристань є величезна школа, але нині там нема стільки дітей, і найближчі декілька років кількість дітей не буде збільшуватись. В результаті прийняли рішення про те, що частину площ задіють під дитячий садочок. Тобто відпадала потреба додатково будувати дитсадок. Частково приміщення переобладнали під амбулаторію. Зараз один величезний комплекс задіяних у трьох функціональних призначеннях. Я вважаю, що це правильний підхід.

Керівникам об’єднаних громад часом треба приймати непопулярні радикальні рішення. І йдеться навіть не про економію коштів, а про якісну освіту. Є школи, де учні першого, другого та третього класу вчаться одночасно в одному класі в одного вчителя. 

Тобто  так звані малокомплектні школи громадам немає сенсу утримувати?

Керівникам об’єднаних громад часом треба приймати непопулярні радикальні рішення. І йдеться навіть не про економію коштів, а про якісну освіту. Є школи, де учні першого, другого та третього класу вчаться одночасно в одному класі в одного вчителя. Виникає питання, які знання отримає дитина з третього класу, якщо у цей час вчать читати дитину з першого класу? Це некоректно стосовно дітей. Тому треба забезпечити транспортом таких дітей, аби вони могли доїхати до іншої школи, де є повноцінні класи і повноцінне навчання. Так, прийняття непопулярних, складних управлінських рішень – це теж частина нашої роботи. 

Насправді районні ради та адміністрації – це явище, яке себе відживає. Я думаю, це було неправильне управлінське рішення - не бачу актуальності існування районних рад. 

З двадцяти районів на Львівщині залишилось сім. І не завжди жителі ліквідованих районів мають можливість дістатись до нового райцентру. Є проблеми як з дорогами, так і з маршрутами громадського транспорту. Як ці проблеми вирішуватимуть і хто цим має займатись: обласна влада, районна, ОТГ?

Реформа децентралізації передбачала, що такого поняття як район взагалі не мало існувати. Всі повноваження акумульовано на базі об'єднаної територіальної громади. Тобто їхати за якоюсь довідкою у райцентр нема потреби. Медицина, освіта, культура повністю осіли на ОТГ. Залишився лише соцзахист, який також перейде до  громад  до 1 липня цього року. Змінюється формат структури соцзахисту як міністерства. Натомість створюється Національна сервісна служба, яка буде забезпечувати діяльність соцслужб. Тобто всі послуги можна отримати у громади, або у старости села, або у раді громади чи у ЦНАПі.

Зараз гостро стоїть проблема пасажирських перевезень, тому що повноваження, які нині мають ОДА в організації приміських і міжміських пасажирських перевезень, відживають свою актуальність. При цьому видозмінюються пасажиропотоки. Відповідно, є необхідність коригувати транспорту схему області. Тому нині саме об’єднаним громадами варто надавати право вирішувати, який саме маршрут їм потрібен, і як саме забезпечити довіз своїх мешканців до потрібного місця.

Які функції районних рад та адміністрацій, якщо вcе можна вирішити у межах громади?

Насправді районні ради та адміністрації – це явище, яке себе відживає. Я думаю, це було неправильне управлінське рішення - не бачу актуальності існування районних рад.  Усі бюджетні стосунки відбуваються на рівні державний бюджет – місцевий бюджет громади. Районні ради не беруть участі у цьому процесі,  послуг жодних вони не надають і повноважень не мають. Відповідно, їх існування, як існування райадміністрацій як виконавчої структури при представницькому органі –  неактуальне. Маю велике сподівання, що знайдеться достатньо сили духу на рівні державних органів влади, аби прийняти кінцеві управлінські рішення і завершити реформу децентралізації.

Я буду максимально сприяти тому, аби усі заклади, які розташовані на території міста, були тут зареєстровані і сплачували податки у міську казну.

На початку минулого року частина медичних закладів перереєстрували зі Львова у населені пункти області, мотивуючи, що місто не хоче частину сплачених податків скеровувати на розвиток цих закладів. Ви ж запевнили Львівську міську раду про те, що вони знову перереєструються у місто. Тобто така перереєстрація себе не виправдала?

Я завжди наполягала і наполягатиму, що усе повинно відбуватись у межах чинного законодавства. Моя позиція така: територія, на якій розташовані ті чи інші підприємства, об’єкти, повинна отримувати податки з цієї установи чи підприємства. Тому якщо об’єкт розташований на території Львова, оподатковуватись він повинен тут. І я буду максимально сприяти тому, аби усі заклади, які розташовані на території міста, були тут зареєстровані і сплачували податки у міську казну. Інша річ, що треба думати глобально на рівні Верховної Ради. Має бути нарешті прийнятий законопроект, який передбачає обов'язковість сплати податку з доходів фізичних осіб там, де особа проживає. Відповідно, відпадуть такі речі, як перереєстрація комунальних, державних установ чи бізнесу. Адже сьогодні бізнес теж часто мігрує – нині він зареєстрований там, завтра в іншому населеному пункті. Це ускладнює планування, наповнення бюджету.  Немає розуміння, який фінансовий ресурс та чи інша громада буде отримувати впродовж бюджетного року і куди вона може цей ресурс спрямувати. Тому я буду ініціювати на сесії обласної ради це питання і переконана, що мої колеги-депутати мене у цьому підтримають.

А наскільки зараз налагоджена співпраця між міською та обласною радою? Бо у попередніх каденціях була помітна певна конкуренція між очільниками області та міста?

Щодо моєї комунікації з очільником міста, то вона відбулась виключно у телефонному режимі один раз. Якщо говорити про комунікацію між депутатським корпусом обласної та міської ради, то тут динаміка позитивніша. У них є чітка комунікація, і депутати обласної рад плідно працюють з депутатами міської ради, в тому числі у межах комісій. Я знаю, що депутати облради ініціюють засідання комісій за участі представників депутатських комісії інших рад, для того, щоб комунікувати з тих чи інших питань галузі, аби розуміти, яка проблематика є на усій території області, у тому числі і міста Львова. Ми не розділяємо, що Львівщина – це усі території, а місто Львів – окремо. Львівщина – це 73 громади включно з Львівською міською громадою. Я переконана, що ми знайдемо точки дотику, знайдемо можливість налагоджувати комунікацію. Все, що потрібно буде від мене, як від керівника обласної ради, для розвитку громади області, включно з Львовом, я зроблю.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.