"Сучасні майстри тату – це художники", – львівський татуювальник про мистецтво символів на тілі

Слово "тату" зробив популярним мандрівник Джеймс Кук (той самий, якого нібито "з’їли аборигени"). Він "привіз" його з однієї зі своїх мандрівок. Слово походить  з полінезійської мови і на діалекті Таїті "татау" означає "малюнок". Тобто татуювання – це малювання.

Журналіст "Еспресо.Захід" поговорив з молодим львівським татуювальником Максимом Савенковим, який виконав вже близько тисячі різних тату. Хлопець декілька років займається мистецтвом малювання символів на тілі людини.

Максиме, як ти почав займатися тату? Чому вибрав саме цю справу?

Усе життя любив малювати. З 12 років почав цікавитися картинками з тату, підписався на різні тематичні групи в соцмережах.Також любив слухати рок-музику, тому це якось все органічно переплелося. Щоправда, розуміння якогось особливого тоді не було. Я малював все підряд. Але коли питали, то ствердно відповідав, що малюю ескізи до тату.

Вже у 9-му класі виникло питання, куди ж вступати? Чесно, не дуже думав про освіту. Тому у 15 років поступив на художника живописця-вітражника у Львівське вище професійне художнє училище. Вчили композиції, як малювати академічний рисунок, багато всього. Але я не дуже розумів, як це все оформити у якесь конкретне заняття? Для чого я вчуся? Просто, щоб вчитися? Така відповідь мене не задовольняла. Тоді вирішив, що круто було б займатися тату. До такої думки, зокрема, надихнуло американське реаліті-шоу "Лос-Анджелеські чорнила" ("LA Ink"). Воно мені дуже сподобалося. Це шоу відкрило для мене будні татуювальників, як клієнти приходять, якз ними говорять, як малюютьїм ескізи і набивають тату.

Почав набивати тату на бананах

Коли набив своє перше тату?

Ще на першому курсі старший брат купив мені дешеву китайську машинку для тату. Я тоді зовсім нічого не знав. Та й інформації було мало у вільному доступі. Тому сидів вдома і тренувався на бананах та свинячій шкірі. Просто йшов на базар і купував там чи банани, чи свинячу шкіру за 10 грн. До речі, на бананах легко працювати, бо зробив, сфоткав, з’їв і всі щасливі (усміхається. – Авт.). Тоді десь таких 15-20 картинок всякого різного зробив. Але займався тату, коли було бажання і мав можливість. Загалом в той час більше бавився, ніж розвивався.

А людям коли почав набивати тату?

Після всіх цих експериментів на бананах. У мене була подруга Юля. Вона старша за мене і в неї були друзі, які хотіли тату. Я був на першому курсі і зголосився зробити тату за 500 грн. Це були перші мною зароблені гроші. Все вийшло досить добре, якихось серйозних провтиків не було. Хоча обладнання, відверто кажучи, мав тоді дуже кепське, але фарби, голки – це все на нормальному рівні. Потім у мене був якийсь такий дивний період, коли закинув тату десь на два роки. Вчився і мав якісь інші справи, але продовжував малювати ескізи.

Настало літо після третього курсу і я вирішив, що все таки буду займатися татуюванням. Знову почав щось робити. Писав навіть на "OLX", бо не знав, як шукати клієнтів? Для мене в той час Instagram був чимось далеким, навіть не мав нормального телефону, щоб фотографувати і розвивати свій акаунт. Клієнтів приймав вдома. Виділив одну кімнату, яка була майстернею. Там поставив якесь світло, столик, обгорнув все плівкою. Однак було досить незручно водити невідомих людей додому. Все ж клієнти з'являлися і навіть одного разу заробив 1,5 тис. грн за контури оленя. Назбирав грошенят і купив дорожчу машинку для наколювання.

Тоді почав працювати в одній студії на Сихові. Вони самі мені написали і запитали, чи хочу в них спробувати? Я звісно погодився. Бо цікаво було в студіїпопрацювати, дізнатися щось нове, нові клієнти, та й хороша дорога техніка і все те, що потрібно для роботи.

Довго у тій студії працював?

Близько року. Моїх клієнтів особливо не було, у них теж не було багато клієнтів. Але тим не менш,три-чотири рази у місяць працював. Все необхідне давали, умови роботи були класні. Саме там почав робити прості, але якісні роботи, які мені самому подобалися. А півтора року тому змінив студію, тепер працюю в салоні на вул. Шевченка.

Найважливіше – це намалювати ескіз

Розкажи про основні етапи, як тату від ідеї стає реальністю на тілі. З чого все починається?

Найперше треба поговорити з клієнтом. Не працює воно так, що людина скидає якусь картинку і все, ми набиваємо. Потрібні консультації. Треба людину побачити, поговорити, щоб зрозуміти вподобання. Клієнтмає оцінити мої роботи. До речі, дуже мало людей питають про роботи тату-майстрів. Вони просто пишуть у студію і їм однаково, хто зробить. Але кожен татуювальник має свій стиль. Тому спершу треба визначити для себе, чи тобі подобаються ескізи майстра, який робитиме тату? Бо я не хочу робити такий самий ескіз чи красти чийсь, це погано, я так не працюю. Так, ідея клієнта, йому з цим ходити, але ескіз я роблю. А кожен ескіз має бути унікальний. Двічі не роблю той самий, бо для чого повторюватися? На консультаціях обговорюємо ідею, тоді малюю три-чотири ескізи. Клієнт визначає, що йому більше подобається, що з того допрацювати. Важливо, щоб робота подобалася як клієнту, так і майстру, адже це спільний проєкт.Набивання тату– це останній етап всього цього підготовчого процесу, вершина айсберга. Бо найголовніше – це намалювати ескіз. Раніше це було складніше, бо робив то на папері, багато різного клопоту. Тепер працюю на планшеті. Якщо раніше на один хороший ескіз можна було цілий день, а то й два витратити, то зараз всього декілька вечорів і маю його у цифровій версії.

Коли ескіз визначений, то роздруковую його. Людина приходить, визначаєморозмір на тілі. Тоді готую місце, обмотую все плівкою, щоб було чисто та гігієнічно, і починається процес набивання тату. Після ж все одноразове викидаю, тобтокатриджі та голки.

Скільки в середньому триває процес набивання тату?

Це залежить, у першу чергу, від ескізу, який набиваємо. Тобто його розмірів та складності. Загаломсеанси тривають від 2 до 6 годин. Звісно, що є перерви плюс-мінус кожні дві години. Це зразу стає зрозуміло, якщо великий проєкт, то буде кілька сеансів. Коли людині терміново треба, то можна два-три дні підряд робити. Але це складно і майстрові, і людині. Краще на два тижні зробити перерву, щоб біль вщух. Бо за три дні тату починає заживати і затягуватися. Якщо в цей момент продовжити роботу, то нічого хорошого з того не вийде. Буває, що якийсь проєкт можна і весь рік робити. Бо, скажемо, людина не може через місяць прийти, кудись їде, щось нове думає і так далі.

Чув також, що тату треба мазати сонцезахисним кремом. Це правда?

Так, справді. Після набивання тату є процес заживання, який триває десь місяць. Тоді не можна ходити в гарячий душ, якщо тату в клейонці, то три рази на добу треба промивати та змазувати. А далі все життя потрібно мазати сонцезахисним кремом. Бо буде та ж ситуація, коли футболку повісити на балконі й лишити на сонці – тату, як і футболка вигорить. Щоправда, це станеться не одразу, а десь так за років десять буде сильно помітно.Аджепігментифарби, які наносяться на шкіру, вигорять. Тому за тату треба доглядати. Люди, які розуміють це і цінять своє тату, вони доглядатимуть за ним і матимуть дуже довго гарний результат.

Тату – це на все життя

Чи можливо вивести тату зі шкіри?

Так, тату можна вивести зі шкіри, але це довго складно боляче і дорого. Тому треба розуміти, що тату – це на все життя. Загалом виводять щось таке погане. Скажемо, імена. Банальний приклад, коли пара кілька днів чи тижнів разом, і вони вирішують набити тату імен одне одного. А потім швидко розходяться і мучаться, як вивести ті тату? Тому я за те, щоб імена людей не писали. Звісно,є винятки з правила. Скажемо, імена дітей, чи, можливо, справді ви там 40 років разом і вирішили в такий спосіб відзначити свою чергову річницю. Всяке буває, але тоді варто звернутися до майстра, який працює зі шрифтами, щоб цікаво зробити.

До речі, а на обличчя хтось собі набиває тату?

Є й такі. Але я таких тату принципово не роблю. Маю свої табу. Бо розумію, що це може зіпсувати людині життя. Адже у більшості, такі ідеї хочуть втілити дуже молоді люди, які не зовсім розуміють, що десь там завтра у них може бути робота,на якій точно не зрозуміють такого мистецтва на голові. Більше того, люди, які дійсно люблять тату, спершу його роблять на непоказових місцях. А вже, коли немає місця, то можуть на шиї чи на кисті рук. Вони набивають на не показових місцях не тому, що бояться, а тому, що навпаки – дуже цінують своє тату, яке, в першу чергу, роблять для себе, а не для того, щоб комусь щось довести чи показати.

Тому твоїх тату не видно на тілі?

Так, наразі, у мене чимало місця на тілі, тому поки маю лише на руках та ногах. До речі, на собі я люблю кольорові тату, хоча іншим людям малюю однотонні.

Хто,здебільшого, до тебе приходить робити тату, і як багато роботи на місяць?

Складно сказати. Тут стабільності немає. Може бути, що цілий місяць забитий роботою, а буває, що навпаки – тижнями нічого не робиш, бо немає клієнтів. Загалом у нас робота добровільна. Тобто хочу працюю, а хочу ні. Хочу приходу в студію, а хочу не приходжу. Так само з клієнтами.

Стосовно моїх клієнтів – це люди 19-25 років, яким подобається стиль тату, що роблю. Часто це люди пов’язані з чимось художнім, з мистецтво: фотографи, митці. Вони розуміють, у чому сенс моїх ескізів. Бо переважно люди їх не дуже сприймають, адже малюю абстрактні ескізи у стилі кубізму.

Плюси і мінуси популярності тату

Кажуть, що зараз вже більше людей з тату, ніж без них. Чи справді це так?

Думаю, що правда. Тату стало дуже популярним. Ця популярність має і плюси, і мінуси. Плюси, що є більше клієнтів, люди стали до того простіше ставитися. Не має якогось страху перед самим тату. Однак досі буває, що клієнти відмовляються бити тату на етапі консультації. Чому? Бо родичі проти чи оточуючі не сприймають. Стосовно мінусів, то часто приходять люди, які зовсім не для цього. От не треба їм тату. Для них це просто мода, вони хочуть, бо бачили у когось. Умовно кажучи, хочуть якусь змійку, яку побачили в інтернеті у якоїсь знаменитості. Я пояснюю таким, що давайте зробимо свою унікальну змійку. Та вони вперті і хочуть саме таку, яку мають ще мільйони людей. Я нікого не переконую, якщо клієнт хоче якусь "дичину" собі наколоти, то він собі її зробить. Вибір лише за майстром чи робити її, чи ні. Я особисто того не роблю. Бо мені так не подобається. Також багато клієнтів приходять і не знають, що хочуть набити. Ти питаєш, що їм подобається, показуєш різні варіанти, та вони ніяк не можуть вибрати. З такими теж складно працювати.

Для тебе тату є мистецтвом з давньою історією?

Я відношуся до того простіше, не надто сильно порівнюю, якбуло колись і що є зараз. Так, раніше тату – це було чимось важливим для позначення приналежності до якогось давнього племеніі тому подібне. Зараз – це просто мистецтво у свій чисті формі, цесправжній"арт". Татуювальники – це художники, які хочуть показати щось своє, нове, класне й оригінальне. Тому тату – це безперечно, що мистецтво. Я тільки для цього тим і займаюся. Якщо б мені сказали наколювати лише ті картинки, які мені говоритимуть робити, то я б не працював в тату. Мене, в першу чергу, цікавить мій малюнок, а потім вже тату. Завдяки тату я лише виражаю себе як автора. Працюю у своєму стилі, але з ідеєю клієнта. Грубо кажучи, мій підпис залишається на тілі людини. Якщо йде по вулиці людина з тату і хтось знає мої роботи, то впізнає, що це я малював. У цьому і сенс, щоб це було пізнаванеі ні в кого більше такого не було. Якщо мені хтось скине моє тату, яке я комусь набив і напише, що хоче таке ж, то я скажу, що ні, не вийде.Бо один ескіз – це одна людина. Я не можу їх всім робити. Ідея втілена, все. Ця картинка є у двох екземплярах: у мене на планшеті і в когось на шкірі.

Татуювання – це мистецтво, а майстри-тату – художники

Як змінився сам стиль тату останнім часом?

Змінився,радше, сам підхід. Зараз молоді тату-майстри – це переважно художники, які стали займатися татуюванням. Саме томутату – це мистецтво. Ми не є тими давніми "татуєрами", які лише набивають тату. Ми – художники, які мають відповідну освіту чи базу, як і що малювати, маємо фантазію та стиль. Сучасним тату-майстрам в принципі однаково, як працює його чи їїмашинка. Адже основне – це малюнок, в ньому краса тату. Бо є категорія тих старих тату-майстрів, які можуть годинами розповідати про свої машинки, але нічого оригінального не наб’ють. У тату головне завдання – це зробити класну картинку. У цьому складність, а не у тому, щоб нанести її на шкіру. Придумати щось нове, щоб було оригінальне та пізнаване. А сучасна техніка дозволяє легко і просто втілити будь-які задуми. Ти просто малюєш на шкірі. Це класно, бо шкіра дозволяє багато чого робити такого, чого на папері не зробиш, воно виглядатиме по-іншому, більш об’ємніше.

Яка шкіра найкраще підходить для тату?

Найкраща шкіра в дівчат. Бо, по-перше, вони доглядають за нею, різні там креми, бальзами. Хлопці ж в основному одним гелем все тіло миють. Та й у деяких чоловіків таке волосся на руках, що бриєш-бриєш, а вони все є. Загалом у дівчат шкіра м’якша, еластичніша і краще заживає, приємніше працювати.Їх шкіра добре тягнеться, легко колоти, не кровить сильно, комфортна для роботи. Також мені особливо класно працювати зі світлою шкірою. Бо у мене загалом чорного тону картинки, а вони гарно контрастно виглядають на світлій шкірі.

Чи займаєшся ще чимось, крім тату? Тобто, чи маєш якісь запасні варіанти на майбутнє?

Займаюся лише речами, які пов’язані з творчістю. Ніде інакше себе не бачу. Тату – це основна моя діяльність, хочу її й далі розвивати. Можливо, колись відкрию свою студію, станупопулярним, покатаюся світом (усміхається. – Авт.).До речі, тату-майстрамдуже просто поїхати працювати в інші міста та країни. Пишеш у студію, яка тобі подобається: в Києвічи у Варшаві, чи у Мадриді, говориш, що хотів би уних місяць-два попрацювати. Вони дивляться на твої роботи, якщо їм підходиш, то без проблем. Вони навіть самізнайдуть тобі клієнтів під твій стиль. Тому якоїсь прив’язки до місця праці у нас немає. А це особливо чудово для творчих людей, відчуваєш себе вільним.

Як ставишся до тату-фестивалів?

Хороші тату-фести – це класно, бо можна провести гарно час, познайомитися з цікавими людьми, знайти нових клієнтів та спонсорів. Однак в Україні поки з тим складно. Момент оцінювання завжди дуже суб’єктивний. В Україні часто суддями є представники реалізму, і вони оцінюють всіх під одну мірку. Та у них свої "таргани" в голові, а у мене свої. Тому момент змагання тут дуже розмитий, більше втомишся і у підсумку сатисфакції не буде. Але якщо фестиваль якийсь великий, тоді принаймні можна просто розширити коло своїх знайомств. До речі, тим тату-справа також хороша, бо можна познайомитися з дуже різними людьми і мати хороші зв’язки. Один день у тебе якийсь адвокат, а на інший – стоматолог. Ти з ними говориш, знаходиш спільні теми і коли тобі самому треба допомогу в юриста чи стоматолога, то вже маєш до кого звернутися.

На твою думку, зараз пік слави для тату? Чи татуювання з роками ставатиме все популярнішим?

Ні, тату ще не вийшло на свій пік популярності, лише набирає обертів. Я б навіть сказав, що ця популярність лише починається, особливо у нас, в Україні. Люди, які роблять тату як мистецтво зображення,цю художню частину– це молоді особи, які мають куди ще рости та розвиватися. Звісно, що завжди будуть ті, хто захоче якихось простих тигрів та вовків. Але мова не про них, а про тих, хто дійсно бачить у тому оригінальне мистецтво. Будуть з’являтися нові люди, нові ідеї, нові технічні нюанси. Зараз є вже безпровідні машинки. Можеш на вулиці працювати. Чи навіть у лісі поставити столик, крісло і працювати дивлячись на оленів.

Зараз ми малюємо картини, які стають тату. Саме цього і хочеться – відчувати себе художником, а не татуювальником. А ці класичні майстри-тату, які працюють десь там в обкурених приміщеннях і набивають вовків, то їх стає все менше. Тепер прийшов час художників.

Юрій Мартинович

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.