"Гілка поцілунків" у Львові: що таке омела і як з нею боротися

У світі існує близько 100 видів омели, з яких лише один за останні десятиріччя набув загрозливих масштабів. Мова про омелу білу (має білі ягоди). Це напівпаразит, який живиться поживними речовинами, мінералами та водою з дерева-господаря. Що більше такої омели, то менше листяної маси продукує дерево і швидше всихає. 

На яких деревах у Львові й чому поширюється омела?

Найбільше у Львові омели помітно на тополях. Ці дерева, якими колись (до 60-х років минулого століття) масово озеленювали територію Львова й багатьох інших міст, уже завершують свій життєвий цикл. Тому їхня біологічна стійкість та естетична привабливість значно зменшилися, а всюдисуща омела чи не найбільше використовує ослаблі тополі для розширення свого простору. 

Окрім тополь, найчастіше омела вражає білу акацію, клен гостролистий, вербу та яблуні. Часом проростає ще на липі дрібнолистій. Це ті види, на які припадає 90% ураження омелою. Решта ж практично не помітні. Так, на дубі, каштані та ясені омелу можна побачити дуже рідко. Також багаторічні обстеження свідчать, що на молодих гілках омела практично не поселяється. 

Окрім тополь, найчастіше омела вражає білу акацію, клен гостролистий, вербу та яблуні. 

Садівник "Львівської політехніки" Янош Шляхта вже півстоліття вивчає омели. Він не просто садівник, а ще й кандидат наук і займається ландшафтним дизайном і досліджує дерева як науковець. У його доробку понад 100 наукових праць, п’ять патентів, також авторське свідоцтво на винахід. За його словами, ще декілька десятків років тому у Львові було зовсім мало дерев, у кронах яких поселявся цей шкідник.

"Цей кущик, який паразитує на гілках і стовбурах багатьох листяних дерев, є справжнім бичем для наших парків та сквері, а також вулиць та доріг. Тому недарма омелу називають ще "чумою дерев". Головна небезпека омели в тому, що вона живиться соком дерева, забирає в нього всі корисні речовини, які необхідні для розвитку міцності. Таке дерево втрачає не тільки привабливість: коріння омели, яке проникає в тканини стовбура, викликає також гниття деревини, що суттєво знижує міцність і стійкість дерев. Власне, такі дерева часто падають під час сильних вітрів", – розповідає Янош Шляхта.

Омели найбільше поширюються завдяки птахам. Птахи їдять їхні білі ягоди і, зокрема через швидкий метаболізм, з легкістю поширюють зернятка омели на нові площі.

"Якщо не вживати жодних заходів для боротьби з цими шкідливими рослинами, то середній вік життя дерева після зараження омелою становить 15-25 років. Щоправда, це залежить від багатьох факторів. За останні роки ураження дерев омелою набуває масштабів екологічної катастрофи. Відтак боротьба з омелою має бути не стихійною, а продумано організованою і послідовною. У країнах Європи прийняті спеціальні національні програми боротьби з омелою", – каже науковець.

У Львівській міській раді не поділяють таких песимістичних настроїв. Там кажуть, що зупинити омелу практично неможливо, що це природна річ.

"Омела не заражає абсолютно всі, а лише певні сорти дерев. Вона становить загрозу, коли повністю все дерево в омелі. У цілому, зупинити її неможливо. Те, що будемо зрізати здорові дерева з омелою, ніяк не вплине на ситуацію. Наведу цікавий приклад. У парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького є столітня біла тополя, на ній омела росте вже десь років 50-70. І вони разом нормально співіснують. Це показує, що дерево може жити разом з омелою дуже довго", – зазначила начальниця управління екології Львова Олександра Сладкова.

Як боротися з омелою?

Янош Шляхта притримується думки, що найбільш дієвим методом позбутися омели в паркових насадженнях є радикальний – обрізання. Для прикладу, якщо кількість уражених омелою гілок не перевищує третину крони, достатньо видалити уражені гілки до місця їх розгалуження. 

"Цей метод можна розділити на два варіанти: видалення гілок, на яких проріс цей напівпаразит, або видалення частини дерева, якщо його крона рясніє омелою. Вибір того чи іншого варіанта залежить від кількох чинників (міри зараження крони, регенеративної здатності конкретного виду дерева, санітарного стану). А уражені омелою гілки дерева, які будуть обрізані, слід спалити або вивезти для правильного спалення у спеціальних місцях. У жодному разі не можна залишати уражені гілки всихати, адже омела дуже довго зберігає свою життєздатність, а це може стати причиною повторного зараження інших дерев", – розповідає Янош Шляхта.

Стратегія Львова – не в обрізанні дерев чи гілок з омелами, а в насадженні нових видів.

Плоди омели визрівають в осінньо-зимовий період, власне після чого їх і поширюють птахи. Тому це варто враховувати, щоб не боротися з омелою саме в той час, додає науковець. 

Іншої думки притримуються у Львівській міській раді. Вони кажуть, що стратегія Львова – не в обрізанні дерев чи гілок з омелами, а в насадженні нових видів, які менш чутливі до розростання на них цих напівпаразитичних кущів. А також у насадженні дерев з ягодами, щоб птахи мали альтернативу в їжі.

"Омели поширюються через птахів, які просто не мають чого іншого їсти. Це нормально, що вони споживають ягоди омели, але, щоб їли їх менше, треба інших дерев або кущів з ягодами. Потрібна альтернатива. Тому ми не боремося з омелою обрізанням кущів з дерева чи самих дерев. Це принципово. Ми ріжемо гілку або все дерево лише тоді, коли воно на сто відсотків вражене омелою, коли може розвалитися і становить небезпеку. Власне, коли повністю зрізаємо дерево, то замінюємо його на дерево того виду, яке або менш чутливе до омели, або має ягоди для птахів", – пояснює Олександра Сладкова.

Така стратегія є довгостроковою, тож і результати будуть помітні лише за 10-20 років.

"Бо то так не є, що взяв, обрізав – і омели вже немає. Ми розуміємо, що це ні до чого не призведе. Мої німецькі колеги кажуть, що часто боротьба з омелою обрізанням більше шкодить дереву. Інша річ, коли омела є на віковому дереві. Тоді так, ми її забираємо. Але забираємо дуже делікатно, майже хірургічним методом, коли зрізаємо не гілку, а саму омелу", – каже Олександра Сладкова. 

Також важливим є генетичний матеріал дерева, бо вид може бути той самий, але чомусь одне дерево з омелою, а інше – ні.

"Для прикладу, омела точно вражатиме клен гостролистий, який росте в парках. Але якщо візьмемо той самий клен, вирощений на німецькому генетичному матеріалі, то омели на ньому не буде. Якщо ми купуємо тополю італійську, яка є родичкою тополі чорної, вона теж мало вражається. Хоча це та сама чорна тополя декоративної форми, але вона має інший генетичний матеріал, який настільки не піддається поширенню омели. Також ми не можемо повністю відмовитися від тополі чорної, бо це велика листяна маса. Нічого так швидко не росте, як вона. Втрату в якості повітря матимемо значно більшу, ніж теоретичні загрози, що дерево впаде від кількості омели", – говорить Олександра Сладкова.

"Поширення омели – це сезонне явище" 

Попри кардинально різні підходи до вирішення цього питання, садівник-науковець і начальниця управління екології Львова сходяться на думці, що масове поширення омели – це все ж таки тимчасове явище. Адже у природі є свій баланс і певні види рослин за сприятливих умов швидко поширюються, а вже через декілька десятків років їх, можливо, знову буде практично не помітно.

"Рослини, які поширюються, – це постійний процес. Одних стає менше, інших – більше і їх візуально помітно. Це все сезонні речі, просто сезони можуть тривати в людських вимірах досить довго. Бо згодом може з’явитися щось, що атакуватиме омелу і, відповідно, її вже не зустрінеш так просто. Це постійний рух, природа завжди в пошуках свого балансу", – підсумовує Олександра Сладкова.

Традиції, пов’язані з омелою 

Ці круглі кущики, які останнім часом ростуть на деревах, як гриби після дощу, створюють чимало незручностей. Однак їхня історія  є не менш цікавою, ніж сама ця вічнозелена рослина.

Племена давніх кельтів і германців вважали омелу чимось магічним, проводили з нею чимало різних обрядів. Для них це була священна цілюща рослина. Саме тому в Англії до середини ХІХ століття будинки на Різдво прикрашали саме омелою, а не ялинками. Особу, яка випадково опинилася під гілкою омели, дозволялося поцілувати будь-кому. Звідси походить ще одна романтична назва омели – "гілка поцілунків".

Юрій Мартинович

Фото Юрія Мартиновича

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.