"Якщо "Торпедо" потрапить у приватні руки, вихованці ДЮСШ там займатись не зможуть"

Оновлений стадіон "Торпедо" так і залишиться красивою візуалізацією міського  управління архітектури та урбаністики, яку торік презентували львів'янам. Уже двічі (у 2019 та 2020-му роках) депутати ухвалювали рішення про виділення коштів для викупу стадіону у банку "Львів" для "суспільних потреб", однак стадіон досі залишається у власності  цієї фінустанови. І у проєкті бюджету розвитку Львівської міської громади коштів на викуп стадіону також немає. Тож поки спортсмени скаржаться, що дитячий футбольним командам ніде тренуватись, один з найстаріших міських стадіонів залишається руїною і служить хіба майданчиком  для вигулу собак.

Банк уже кілька років поспіль пропонує місту викупити стадіон за 7,5 млн грн. Враховуючи, що йдеться про напіврозвалені споруди, під якими немає землі, сума захмарна

Для більшості  львів'ян "Торпедо" асоціюється з ринком електроніки, аніж зі спортивним об'єктом. Навіть новий радіоринок на перехресті Кукурудзяної та Хмельницького за звичкою часто називають "Торпедо". "Велике переселення" з Золотої на Кукурудзяну супроводжувалось скандалами, пікетами і навіть побиттями підприємців. Але питання в іншому: як так сталось, що місто надало ринку іншу діяльність, аби звільнити стадіон, а стадіон все одно залишився у приватній власності такого собі пана Перкіна? У команді Андрія Садового традиційно перекладають вину на "попередників". Мовляв, ухвала міськради за підписом Зіновія Сірика виписана таким чином, що там жодного слова нема про обмін, лише про виділення Владиславу Перкіну ділянки під радіоринок на перехресті Кукурудзяної та Богдана Хмельницького. Утім, у тій же ухвалі від 20.10.2005 року йдеться про оренду ділянки терміном на п'ять років. Але ринок, як бачимо, працює й досі, отже далі оренду погоджували уже за Андрія Івановича.

Щодо споруд стадіону (у власності Перкіна були саме споруди, земля залишається у комунальній власності), то їх за п'ять років встигли кілька разів перепродати, аж поки у 2011 році новий власник ПП "Інтеграл Інвестиції" не бере у банку "Львів" кредит на 5,7 мільйона гривень. Кредит фірма не повертає, тож згодом споруди стадіону опиняються у власності банку "Львів". Аби позбутись проблемного активу, банк уже кілька років поспіль пропонує місту викупити стадіон за 7,5 млн. грн. Враховуючи, що йдеться про напіврозвалені споруди, під якими немає землі, сума захмарна. З іншого боку, викуп стадіону – єдиний шанс зберегти його для громади. З іншого, - якщо є продавець, який хоче продати, і єдиний покупець, який справді хоче придбати, то про ціну можна домовитись. Було б бажання.

Те, що виконавчі органи не виконують рішення сесії, демонструє ставлення міської влади до громади міста Львова.

"Андрій Іванович постійно говорить про те, що власники цих споруд непорядні і вони не дотримались умов договору, який був на укладений ще у 2006 році. Але насправді до кінця не відомо, про що вони тоді домовлялись, – каже депутат Львівської міської ради Сергій Івах ("Європейська солідарність"). – Депутати вирішили, що єдиним шляхом відновити стадіон, є його викуп у банку. Рішення про виділення коштів на викуп стадіону сесія ухвалила спочатку у 2019 року, потім у 2020 році. Але міський голова не звертається до банку і не веде переговори щодо викупу цих споруд. У попередніх пропозиціях до бюджету розвитку на 2021 коштів на викуп стадіону "Торпедо" також немає. Але коли депутатський корпус приймає ухвалу про викуп, то виконавчий орган мали б показати у стрічці ці кошти.  Те, що виконавчі органи не виконують рішення сесії, демонструє ставлення міської влади до громади міста Львова".

У місті катастрофа зі спортом. Безкоштовних майданчиків, де могли б займатись вихованці дитячо-юнацьких спортивних шкіл, немає.

Сергій Івах висловив побоювання, що банк все ж може знайти іншого покупця на стадіон "Торпедо". Ризики, що територію стадіону (а це 2,6 га) можуть забудувати, невеликі, поки земля перебуває у комунальній власності. "Ця земля призначена виключно для розбудови спортивної інфраструктури. На цій території має бути саме стадіон. Але навіть  якщо хтось відбудує там стадіон – цей стадіон буде приватним. Вихованці ДЮСШ, діти з малозабезпечених сімей, уже не зможуть там займатись. Цей стадіон має бути у комунальній власності". 

Такі ж побоювання має і тренер дитячого футбольного клубу "Вікторія" Віктор Крижановський, який два десятки років тренував юних футболістів на "Торпедо".

"Мене гризе сумнів: якщо цей стадіон викуплять, то діти, які раніше займались там безкоштовно, уже туди не потраплять, – каже Віктор Крижановський. – Я гадаю, правильно було б, аби цей стадіон викупило місто і довело його до ладу. Але я розумію, де я живу, тож нема гарантії, що потім прийде якийсь "дядя", візьме його в оренду і зробить платні групи. У місті катастрофа зі спортом. Безкоштовних майданчиків, де могли б займатись вихованці дитячо-юнацьких спортивних шкіл, немає. За все треба платити! Але ж залишати такий стадіон занедбаним не можна. Коли мої вихованці, які живуть біля "Торпедо", розповідають, яке знищене там поле, мені серце крається. Адже з цим стадіоном пов'язаний цілий шмат мого життя".

Поки стадіон формально переходив з рук в руки, на ньому продовжували тренування. Віктор Крижановський був "останнім з могікан". Він зі своїми вихованцями пішов зі стадіону лише у серпні минулого року. Після того, як там спалили роздягальні.

"За двадцять років кожне моє тренування на "Торпедо" починалось з того, що я брав лопату і засипав ями, які повиривали собаки, збирав каміння, яке діти понакидали на поле.  Фактично ми з тренером Ігорем Польним, були єдині, хто доглядав цей стадіон. Хіба час від часу перед виборами з'явились депутати, – каже Віктор Крижановський. – Депутати встановили там лавочки та столики. Але яка користь з цього була для дітей, які приходили тренуватись? Тільки шкода. Місцеві мешканці приходили випити пива на лавках, діти вибігали на стадіон. Підходиш до мами, яка п'є пиво і просиш, забрати дитину з поля, а вона не розуміє, "а що таке". Пояснюєш: 15-річний хлопець уже має досить сильний удар по м'ячу, і якщо він поцілить м'ячем в голову дворічній  дитині, то наслідки можуть бути трагічними. А мама каже, а де мені гуляти? Люди не розуміють, що футбольне поле – не місце для прогулянок, чи вигулу собак, а для занять спортом".

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.