З мішком на голові та наодинці з собою: про життя львівського політв’язня в Росії
Сьогодні, 12 січня, відзначають День українського політв'язня.
Традиція відзначити цей день, пам'ять про жертовність людей започаткована активістом, політиком, а також політв'язнем В'ячеславом Чорноволом, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. З 1975 року одні українці приєднуються до щорічного одноденного голодування в підтримку політв'язнів, інші ж – проводять різноманітні тематичні заходи.
Журналісти "Еспресо.Захід" поспілкувалися з сучасним політв'язнем Кремля, львів’янином Юрієм Яценком, який рік часу провів у російському ув'язненні за сфабрикованими звинуваченнями. Він став одним із 13-ти українських політв'язнів у Росії від часів Революції Гідності.
"Бути заарештованим і сидіти в тюрмі – це є реальні та справжні страждання. Я зрозумів тоді, що страждання справді існують. До того у мене було таке досить комфортне життя. Як і будь-який студент, я переживав за проблеми в університеті, за те, щоб добрі оцінки мати, знайти добру роботу, часом хворів на якісь застуди і це все для мене були стражданнями того звичайного життя. В тюрмі ж я зрозумів, що страждання можуть бути дуже насичені. Бо мені казали, що я, начебто, хворий на СНІД і що з тюрми звідти не вийду, в камері одиночці багато часу сидів. Тобто через всі ті катування фізичні зрозумів, що страждання вони є дуже реальні. Коли мене везли у машині на допит ФСБ, то був з мішком на голові і не знав куди мене везуть. Але я чув, що навколо мене гуде місто, що ми зупиняємося на світлофорах, що поруч шумлять інші машини, а люди довкола навіть не підозрюють, що всередині того буса сиджу я з мішком на голові, бо кожен зі своїми буденними турботами, зі своїми звичними стражданням", – говорить політв'язень.
Фото: фейсбук-сторінка Юрія Яценка
Юрій Яценко розповів, що для нього означає бути політв’язнем у сучасному світі.
"Дуже гарне визначення я почув від Мирослава Мариновича, який відсидів 10 років в радянських таборах. Він сказав, що колись політв'язні – це були люди, які в невільній країні поводили себе, наче, вільні люди. Жили вільним життям. А зараз нам за тією аналогією потрібні люди, які в нечесній країні житимуть чесно і теж нестимуть свою лепту страждань за це нечесне життя загалу. Зараз Україна потребує таких жертовників сучасності, які будуть себе в нечесній країні вести чесно, будуть своєрідними політв’язнями тої системи, щоб зламати її. Українська держава постала у великій мірі завдяки дисидентам та політв’язням радянських таборів, вони були своєрідним каталізатором, який сприяв тому, що у потрібний момент Україна змогла скористатися шансом і стати незалежною. Думаю, що політв’язні сучасності, тобто люди , які заарештовані з політичних мотивів, можуть бути каталізатором процесу того, що Росія зрештою остаточно втратить свій вплив над Україною", – роздумує політв'язень.
Також Юрій Яценко пояснив, як тюрма змінила його світогляд та ставлення до світу.
"Тюрма мала великий плив на мій світогляд. Для прикладу, зараз навчаюся в одному з кращих закладів країни УКУ, де викладають одні з кращих викладачів, де головна місія – це давати ціннісне виховання студентам, і все ж це все не може зрівнятися з тим колосальним досвідом, який отримав за рік тюремного ув’язнення. За рік роздумів, молитви, читання Біблії. Коли ти сидиш сам наодинці з собою в камері один день, другий, тертій, то ти починаєш з часом, хоч яким би екстравертом не був заглядати у свій внутрішній світ і роздумувати над сенсами свого існування. Це дало дуже велику школу життя мені і дуже особливий духовний досвід. Тепер навіть якісь банальні речі перегукуються з минулим і заставляють замислитися. Наприклад, коли падає дощ на дворі і дуже неприємна холодна погода, то люди часто нарікають, а я пригадую, як сидів в ув’язненні і дивився, якщо пощастить, то через сітку та решітку проглядало небо, бачив, як падає дощ, як видно ту сіру похмуру погоду. Я просто мріяв тоді постояти під цим дощем, бо вже півроку не відчував на собі крапель дощу. І тепер кожен раз я просто насолоджуюся, коли випадає можливість. Або коли намащую на хліб масло, то знаю, що у тюрмі масла не було і його роздавали маленькими кусочками хіба тим людям, які сиділи на якісь особливій дієті. Зараз, коли намащую масло на хліб, то задумуюся, як це класно їсти хліб з маслом", – розповідає політв'язень.
Юрій Яценко поділився, чи бачить колишні жахіття у снах.
"Через Боже благословення, здається, не маю якихось тюремних потстравм і жахіття тюрми не сняться. У мене не було якихось фобій до тюремного життя і всього, що з ним пов’язане. Тобто я думаю, що це таким особливим чином вплинула на мене молитва, читання Євангелія, воно змінило мій внутрішній світ. Навіть, якщо мені зараз сниться тюрма, а таке буває досить рідко, можливо, два рази у рік, то пригадую ці сни і знаю, що не почуваю у них жаху, почуваю щось знайоме, знаю, як себе там вести. Бо я себе налаштував так, що планував довго сидіти і вже навчився знаходити щастя всередині себе і у тих обставинах бачити сенс заради чого там страждаю", – підсумовує політв'язень.
Довідково. Із 6 травня 2014 року до 8 травня 2015 року львівський студент юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Юрій Юценко перебував у російському ув'язненні за сфабрикованими звинуваченнями.
Нагадаємо, стартував марафон з написання листів українським в'язням Кремля. Новий рік за ґратами зустріли щонайменше 102 громадянина України.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.
- Актуальне
- Важливе