live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

З мішком на голові та наодинці з собою: про життя львівського політв’язня в Росії


фото: фейсбук-сторінка Юрія Яценка
Сьогодні, 12 січня, відзначають День українського політв'язня.

Традиція відзначити цей день, пам'ять про жертовність людей започаткована активістом, політиком, а також політв'язнем В'ячеславом Чорноволом, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. З 1975 року одні українці приєднуються до щорічного одноденного голодування в підтримку політв'язнів, інші ж – проводять різноманітні тематичні заходи.

Журналісти "Еспресо.Захід" поспілкувалися з сучасним політв'язнем Кремля, львів’янином Юрієм Яценком, який рік часу провів у російському ув'язненні за сфабрикованими звинуваченнями. Він став одним із 13-ти українських політв'язнів у Росії від часів Революції Гідності.

"Бути заарештованим і сидіти в тюрмі – це є реальні та справжні страждання. Я зрозумів тоді, що страждання справді існують. До того у мене було таке досить комфортне життя. Як і будь-який студент, я переживав за проблеми в університеті, за те, щоб добрі оцінки мати, знайти добру роботу, часом хворів на якісь застуди і це все для мене були стражданнями того звичайного життя. В тюрмі ж я зрозумів, що страждання можуть бути дуже насичені. Бо мені казали, що я, начебто, хворий на СНІД і що з тюрми звідти не вийду, в камері одиночці багато часу сидів. Тобто через всі ті катування фізичні зрозумів, що страждання вони є дуже реальні. Коли мене везли у машині на допит ФСБ, то був з мішком на голові і не знав куди мене везуть. Але я чув, що навколо мене гуде місто, що ми зупиняємося на світлофорах, що поруч шумлять інші машини, а люди довкола навіть не підозрюють, що всередині того буса сиджу я з мішком на голові, бо кожен зі своїми буденними турботами, зі своїми звичними стражданням", –  говорить політв'язень.

Юрій Яценко

Фото: фейсбук-сторінка Юрія Яценка

Юрій Яценко розповів, що для нього означає бути політв’язнем у сучасному світі.

"Дуже гарне визначення я почув від Мирослава Мариновича, який відсидів 10 років в радянських таборах. Він сказав, що колись політв'язні – це були люди, які в невільній країні поводили себе, наче, вільні люди. Жили вільним життям. А зараз нам за тією аналогією потрібні люди, які в нечесній країні житимуть чесно і теж нестимуть свою лепту страждань за це нечесне життя загалу. Зараз Україна потребує таких жертовників сучасності, які будуть себе в нечесній країні вести чесно, будуть своєрідними політв’язнями тої системи, щоб зламати її. Українська держава постала у великій мірі завдяки дисидентам та політв’язням радянських таборів, вони були своєрідним каталізатором, який сприяв тому, що у потрібний момент Україна змогла скористатися шансом і стати незалежною. Думаю, що політв’язні сучасності, тобто люди , які заарештовані з політичних мотивів, можуть бути каталізатором процесу того, що Росія зрештою остаточно втратить свій вплив над Україною", –  роздумує політв'язень.

Також Юрій Яценко пояснив, як тюрма змінила його світогляд та ставлення до світу.

"Тюрма мала великий плив на мій світогляд. Для прикладу, зараз навчаюся в одному з кращих закладів країни УКУ, де викладають одні з кращих викладачів, де головна місія – це давати ціннісне виховання студентам, і все ж це все не може зрівнятися з тим колосальним досвідом, який отримав за рік тюремного ув’язнення. За рік роздумів, молитви, читання Біблії. Коли ти сидиш сам наодинці з собою в камері один день, другий, тертій, то ти починаєш з часом, хоч яким би екстравертом не був заглядати у свій внутрішній світ і роздумувати над сенсами свого існування. Це дало дуже велику школу життя мені і дуже особливий духовний досвід. Тепер навіть якісь банальні речі перегукуються з минулим і заставляють замислитися. Наприклад, коли падає дощ на дворі і дуже неприємна холодна погода, то люди часто нарікають, а я пригадую, як сидів в ув’язненні і дивився, якщо пощастить, то через сітку та решітку проглядало небо, бачив, як падає дощ, як видно ту сіру похмуру погоду. Я просто мріяв тоді постояти під цим дощем, бо вже півроку не відчував на собі крапель дощу. І тепер кожен раз я просто насолоджуюся, коли випадає можливість. Або коли намащую на хліб масло, то знаю, що у тюрмі масла не було і його роздавали маленькими кусочками хіба тим людям, які сиділи на якісь особливій дієті. Зараз, коли намащую масло на хліб, то задумуюся, як це класно їсти хліб з маслом", – розповідає політв'язень.

Юрій Яценко поділився, чи бачить колишні жахіття у снах.

"Через Боже благословення, здається, не маю якихось тюремних потстравм і жахіття тюрми не сняться. У мене не було якихось фобій до тюремного життя і всього, що з ним пов’язане. Тобто я думаю, що це таким особливим чином вплинула на мене молитва, читання Євангелія, воно змінило мій внутрішній світ. Навіть, якщо мені зараз сниться тюрма, а таке буває досить рідко, можливо, два рази у рік, то пригадую ці сни і знаю, що не почуваю у них жаху, почуваю щось знайоме, знаю, як себе там вести.  Бо я себе налаштував так, що планував довго сидіти і вже навчився знаходити щастя всередині себе і у тих обставинах бачити сенс заради чого там страждаю", – підсумовує політв'язень.

Довідково. Із 6 травня 2014 року до 8 травня 2015 року львівський студент юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Юрій Юценко перебував у російському ув'язненні за сфабрикованими звинуваченнями.

Нагадаємо, стартував марафон з написання листів українським в'язням Кремля. Новий рік за ґратами зустріли щонайменше 102 громадянина України.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.

 

новини партнерів

19 січня, 2021 вівторок

19 січня, 2021 вівторок

18 січня, 2021 понеділок

17 січня, 2021 неділя

16 січня, 2021 субота

15 січня, 2021 п'ятниця

14 січня, 2021 четвер

Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Введіть слово, щоб почати