live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

"У вас – рак? Радійте: це – ваш шанс кардинально змінити своє життя!"

У 27 років, маючи двох маленьких дітей, коханого чоловіка та улюблену справу – все, про що, здавалось би, мріє кожна жінка, – киянка Оксана Козак (на фото) дізналася, що у неї – рак IV стадії. Сьогодні вона – цілком здорова жінка, виховує донечок, радіє життю і пише мотиваційні книги.

За освітою Оксана – психолог, але після закінчення університету працювала весільним стилістом. Ця робота їй подобалася і, крім того, непогано оплачувалася.  

Як розповіла "Еспресо.Захід" киянка, у 2013 році у неї стався викидень. Тоді ж при обстеженні у жінки виявили два вузли у щитоподібній залозі й виписали рецепт на гормональний препарат (аналог тироксину). Через півроку вона завагітніла. На тому, каже, її проблеми зі щитовидкою закінчилися. Так їй тоді здавалося…

"Якось, приймаючи зранку душ, намацала у щитоподібній залозі якісь дивні ущільнення. Я ще тоді подумала: "О, не завадить з'їздити до лікаря!"

У квітні 2017 року киянка народила другу донечку. Після пологів минуло три місяці. Жінка якраз відсвяткувала свій 27-й день народження. Якось, приймаючи зранку душ, намацала у щитоподібній залозі якісь дивні ущільнення. "Підійшла до дзеркала, щоб їх роздивитися. На вигляд – як кульки. Я ще тоді подумала: "О, не завадить з'їздити до лікаря", – розповідає киянка.

Той день назавжди змінив її життя…

"Лікар, який виконав УЗ-дослідження моєї щитовидки, нічого не пояснюючи, відправив мене до хірурга-ендокринолога. Але й він не озвучив діагнозу. Зрозуміла лише з виразу його обличчя, що справа – серйозна", – згадує Оксана. Лише на третій консультації інший спеціаліст повідомив жінці, що у неї – рак щитоподібної залози, і не просто рак, а… IV стадія. Рак щитоподібної залози – єдиний вид раку, який має безсимптомний перебіг.

Запитую, що відчула в ту мить, коли почула діагноз – страх, гнів, розпач? "Не задавала собі запитань на кшталт "за що?" і "чому я?" Першою думкою, яка виникла у моїй голові, було "що я роблю не так?", – каже Оксана.

У відчай жінка не впала – навпаки, випромінювала спокій і впевненість. "Що відбувалося насправді, моя мама дізналася лише тоді, коли прочитала мою книгу "Я є світло, я є любов", – зізнається киянка. – Коли мене забрали на операцію, вона залишилася вдома з внучками. Тато з чоловіком чекали мене під дверима реанімації. Забороняла рідним плакати, жаліти мене. Онкохворі не хочуть бачити, як ви ховаєте від них очі. Вони потребують вашої підтримки, вашої віри, що все буде добре!"

"Метастази у мене були від грудної клітки до потилиці – якби були в головному мозку, лікарі уже нічого не могли б вдіяти…"

До хвороби Оксана мріяла відкрити школу краси. Принаймні так тоді їй здавалося, що це – її мрія. Відкривала її за чотири дні до першого курсу радіойодтерапії. Визнає: це було не надто розумне рішення. Але їй так хотілося жити, так хотілося показати всім, що вона – здорова! Через півроку школу довелося закрити…

"Метастази у мене були від грудної клітки до потилиці – якби були в головному мозку, лікарі уже нічого не могли б вдіяти, – розповідає жінка. – Операція з їх видалення передбачала ушкодження голосової зв’язки. Після того я цілий місяць не могла розмовляти. Мами мене зрозуміють, як це – вийти гуляти на вулицю з двома маленькими дітьми і могти лише хрипіти чи розмовляти пошепки. Не цінуємо того, що маємо, поки не втратимо. Не цінуємо наших ніг, які нас носять, рук, якими можемо обіймати наших рідних".

Перед першим курсом лікування радіоактивним йодом Оксана змушена була на цілий місяць припинити прийом гормонального препарату. Без гормонів ракові клітини активізуються і тоді радіойод може їх "побачити" та вбити. Але є побічний ефект. При раку щитоподібної залози її видаляють повністю, і така людина потерпає від найважчої форми гіпотиреозу. Без гормонотерапії впадає в апатію, депресію, їй бракує сил, безконтрольно змінюється настрій, з'являються суїцидальні думки. Змінюється й вага – за місяць Оксана набрала 8 кг, хоча дотримувалася здорового харчування. "Є ліки, які усувають ці неврологічні прояви. Тобто пацієнт не приймає гормонів, але його нервова система від цього не страждає. Один флакон коштує 1,5 тисячі доларів, а протягом тижня треба зробити дві ін’єкції. Коли чоловік сказав, що готовий купити цей препарат, аби тільки я не страждала, я зрозуміла: з такою підтримкою все у мене буде гаразд. Обійшлася без цих ліків – багато молилася, проговорювала афірмації (короткі фрази, які містять вербальну формулу, яка при багаторазовому повторенні закріплює необхідний образ або установку у підсвідомості людини, сприяючи тим самим поліпшення її психоемоційного стану. – Авт.). Коли відчувала емоційне напруження, намагалася відразу чимось себе зайняти: гуляла, займалася спортом, читала книжки. Крім того, я – молода мама, а у молодих мам – весь день розписаний по годинах", – всміхається Оксана.

Так Оксана виглядала після двох курсів радіойодтерапії (зліва). Жінка важила 82 кг. А так вона виглядає сьогодні (справа) – струнка, усміхнена, здорова

"Лікарі допомогли мені продовжити життя. А щоб зцілитися, потрібно змінити своє мислення, ставлення до життя, оточення й звички. Переконструювати абсолютно все!"

Через три місяці після операції і першого курсу радійодтерапії в Оксани відмовили ноги. Не було сил навіть почистити зуби. "У такій ситуації легко втратити віру в те, що можна вирватися з цього "зачарованого кола". Якщо жінці ще й ніхто не допомагає у цей час і вона не працює над собою, не усуває тих факторів, які призвели до хвороби (продовжує жити з чоловіком, якого не любить, ходити на роботу, яку ненавидить, і вислуховувати цькування т. зв. "друзів", які "висмоктують" з неї всю енергію), за кілька місяців "згорає", як запальничка. Або продовжує жити від рецидиву до рецидиву", – каже колишня онкопацієнтка.

Оксана записалася на прийом до відомого остеопата. Сподівалася, що він випише їй чарівну пігулку або зробить масаж, і вона пострибає, як гірська лань, далі у своїх справах. Натомість лікар сказав, що проблема не в ногах чи спині, а в голові, і порадив прочитати книгу відомого американського професора нейрохімії і нейробіології, доктора Джо Діспензи "Керуй своєю підсвідомістю. Зміни власне життя", в якій автор докладно описав, як наші емоції запускають процеси руйнування і відновлення організму. "Коли я почала читати цю книгу, зрозуміла: лікарі допомогли мені продовжити життя. Тепер, щоб зцілитися, мені потрібно змінити своє мислення, ставлення до життя, оточення й звички. Переконструювати абсолютно все!" – розповідає Оксана. Вона припинила відмовлятися від власних бажань, почала ставити перед собою нові цілі, вчилася любити себе і своє тіло. Результат не примусив себе довго чекати – Оксана стала більш спокійною, почала випромінювати позитив, частіше всміхатися. Каже, змінився навіть тембр її голосу і хода!

Киянка почала вести блог у Facebook, в якому докладно описувала всі ті дивовижні трансформації, які відбувалися у її житті. Їй почали писати інші жінки – і ті, які вже перехворіли на рак, і ті, які тільки розпочинали лікування. Оксана була вражена, коли побачила, яка кількість жінок уже махнула на себе рукою, здалася. "Це ми думаємо, що причина онкології – у Чорнобилі і поганій екології, але у 90% випадків причиною є безвідповідальне ставлення до себе, – каже моя співрозмовниця. – Є програма-мінімум, яку буцімто слід виконати кожній порядній жінці: вийти заміж, народити дітей… Це – те, чого від нас очікує суспільство: бути хорошою, слухняною дівчинкою. Але щастя це не приносить. Незадоволеність собою, своїм життям виливається ось у такі хвороби, які змушують нас подивитися правді у вічі. Ця правда лякає. Але якщо не почати працювати над собою, фінал відомий. Організм, якого не люблять, якому нічого не дозволяють, який постійно критикують – самознищується. Звернула увагу, що багато жінок, коли до мене пишуть, переслідують одну ціль – виплакатися. Свідомо обирають позицію жертви. Очікують, що хтось вирішить їхні проблеми за них. Але це – шлях у нікуди. Якщо людина докладає зусиль, бореться, у неї автоматично з'являються нові можливості, ресурси, знайомства. Життя переходить на інший, більш якісний рівень".

"Я дуже рада, що рак у мене діагностували у 27 років, а не у 60. До хвороби я жила стандартним життям, яке нав’язав мені соціум, але воно не було моїм"

"Я подумала: якщо я створила цю хворобу силою думки, то так само думкою можу її подолати. Коли почала працювати над собою, стежити за своїми думками, реакціями, то побачила, який жах коїться у моїй голові, – зізнається колишня онкопацієнтка. – Разом з психологом опрацьовувала психотравмуючі ситуації, які були в моєму житті, і ця терапія тривала не один рік. А ще – щовечора ревно молилася, просячи у Бога щастя. Проте неможливо бути щасливою з таким життям, такою поведінкою і мисленням, які у мене були. Тому я рада, що у моє життя прийшов рак. Коли якась жінка пише мені повідомлення, що у неї виявили онкологію, я її… вітаю! Бо у неї нарешті з'явилася можливість кардинально змінити себе та своє життя. Тож хай подякує Богу, що з нею це трапилося. Повірте, я дуже рада, що рак у мене діагностували у 27 років, а не у 60. До хвороби я жила стандартним життям, яке нав’язав мені соціум, але воно не було моїм. Навіть декор у домі був не таким, якого я насправді хотіла. У мене був шалений робочий графік. Досі не можу збагнути, як я могла це все на собі тягти. Була переконана, що я комусь щось винна, що мушу комусь щось довести… Оксана Козак до і після хвороби – це дві різні жінки. Тож якщо у вас діагностували рак – радійте! Якщо ви – хороша людина, це означає, що вас з'явився шанс отримати те життя, яке ви щовечора вимолюєте у Бога. Якщо не дуже – у такий спосіб Всесвіт закликає вас схаменутися, бо наступний "дзвіночок" буде останнім у вашому житті. Коли пацієнту кажуть, що йому залишилось жити місяць, він проживає цей місяць краще за всі попередні роки, відміряні йому Богом. Але чому не жив так раніше?!"

Книгу "Я є світло, я є любов" Оксана написала, коли зрозуміла, що її поради жінкам у звичайні смс-ки не вміщуються. Книга викликала неабиякий ажіотаж і розійшлася по всьому світу. Вдячні читачки щодня надсилали їй сотні листів. Оксана повернулася у професію, почала відвідувати психологічні тренінги і курси.

Після хвороби минуло вже три роки. Жінка кожні півроку проходить обстеження та здає аналізи. Каже, результати тепер набагато кращі, ніж були до хвороби.

Цьогоріч Оксана презентувала другу книгу "Я хочу тобі дещо сказати…". Її вона адресувала чоловікам, аби ті могли краще розуміти жінок, які перебувають із ними поряд – їх потреби, страхи, сподівання…

Всі фото надані Оксаною Козак

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал

новини партнерів

19 січня, 2021 вівторок

19 січня, 2021 вівторок

18 січня, 2021 понеділок

17 січня, 2021 неділя

16 січня, 2021 субота

15 січня, 2021 п'ятниця

14 січня, 2021 четвер

Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Введіть слово, щоб почати