Львів зумів представити монументального Модеста Сосенка у музейних залах

Уперше говоримо про видатного художника і як про людину

Хоч як це не парадоксально, але саме трагічне невігластво прихожан та священика церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Славському (у травні минулого року під час самовільного ремонту безповоротно знищили всі храмові автентичні розписи авторства видатних українських митців початку ХХ століття Модеста Сосенка та його учня Юліана Буцманюка, виконані під патронатом Митрополита Андрея Шептицького), зумовило нагальну потребу на значно ширший загал представити, хто ж такий був Модест Сосенко і чому так важливо цінувати і берегти те, що маємо. Так виник масштабний проєкт "Модест Сосенко (1875-1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи", частину якого – виставку "Модест Сосенко. Фрагменти: До монументального" – нині презентують у Національному музеї у Львові. Ця подія тим більш вагома, що цього року минає 145 років від дня народження Модеста Сосенка та 100 років від часу його смерті, інформує "Еспресо.Захід".

Властиво, йдеться про вибрані твори художника, архівні матеріали, світлини й підготовчі матеріали до стінописів, іконостасів, образів митця та інші не менш вагомі речі, що склали зміст експозиції і розкривають як мистецькі пошуки художника та його творчу кухню, так і Модеста Сосенка як людину. Здебільшого всі вони нині на ширший огляд презентуються вперше.

Як наголосила на відкритті виставки її куратор, кандидатка мистецтвознавства, старший науковий працівник Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Олеся Семчишин-Гузнер, сучасник знає ім’я Сосенка швидше за загальними фразами – як художника, котрий творив у ділянці сакрального монументального мистецтва, як стипендіата Митрополита Шептицького чи автора історичної музейної емблеми-печатки, але майже нічого не знає про нього як про живу людину. А поза тим Модест Сосенко любив, страждав, воював, втомлювався від конфліктів і мав свої оази, де набирався сил, щоб жити і творити далі.

"Це загальноукраїнська проблема – сприймати знакові особистості як більші чи менші пам'ятники або як якісь кліше, – говоримо з автором експозиції Романом Зілінком. – Хоча людина з її долею, живими емоціями, життєвими ситуаціями насправді набагато привабливіша, цікавіша. Всі ми знаємо, що Модест Сосенко (який помер від сухот, не доживши до свого 45-річчя) заповів усе своє майно Національному музею у Львові, що 1952 року в цьому музеї відбулася операція "Спецфонд", коли левову частку творів образотворчого мистецтва (чимало з яких – це роботи українських митців початку ХХ століття) було знищено, що досі окремих поважних видань, присвячених Модесту Сосенкові, не було. Тому те, що зробила Олеся Семчишин-Гузнер, – а вона, зокрема, не тільки зініціювала цей проект, а й близько десяти років працювала над монографією про Модеста Сосенка, – надважливо".

До речі, ця монографія, як і каталог творів Модеста Сосенка з фондів Національного музею у Львові, уже побачила світ за підтримки Українського культурного фонду і є невід'ємною частиною згаданого проєкту "Модест Сосенко (1875-1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи". Ще однією його складовою є ретельна фотофіксація (близько 2500 світлин) збережених стінописів та іконостасів авторства цього митця, кілька фрагментів з якої знайшли місце й у представленій експозиції.

А ці речі справді вражають. Адже Модест Сосенко виконав дивовижні розписи та іконостаси для понад десяти церков Галичини й першим випрацював та утвердив авторський стиль, що синтезує візантійські традиції, західноєвропейські здобутки та багату національну орнаментику. Втім, донині збережено лише кілька церков.

"Ми недаремно назвали проект "Модест Сосенко (1875-1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи», – розповіла нам під час підготовки проєкту Олеся Семчишин-Гузнер. – Бо людина може зрозуміти тільки те, що пізнала. А пізнавши, готова докладатися, аби зберегти".

"Кожен з тих творів, що їх ми добирали на виставку, давали на реставрацію і потім оформляли (а реставратори мали дуже багато роботи) – на виході були знахідкою, чимось несамовитим, – знову Роман Зілінко. – Потім Олеся знаходила аналогії до тих творів у вже реалізованих роботах Сосенка, і ми відкривали для себе творчу кухню художника. Взагалі кожна нова виставка, особливо фондова, яку разом з друзями готуємо, – це новий виклик. Адже не хочеться повторюватися, а представити кожну особистість по-іншому і не менш цікаво. Цього разу завдяки дофінансуванню від "Фокусу на культуру" змогли дозволити собі при створенні експозиції щось більше, ніж якби цього дофінансування не було. Але навіть якби й так, особистість Модеста Сосенка все одно стала для нас дуже близькою. Ми справді дуже перейнялися цим проєктом".

Що це так – засвідчує кожна деталь виставки, починаючи від якихось особистих записок чи шкіців митця і завершуючи інсталяціями, серед яких притягує та, яка передає наче риштування в храмі в той момент, як збивали розписи Модеста Сосенка. Видруки старих світлин всередині цієї інсталяції, презентують, як ці розписи та церковний іконостас виглядали.

Варте уваги, що до виставки увійшли не тільки матеріали з фондів Національного музею у Львові, а також окреме зі збірки Івано-Франківського краєзнавчого музею, Митрополичих палат при Соборі св. Юра у Львові, приватних колекцій та Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Як варте уваги і те, що виставка присвячена не лише Модестові Сосенку, а й Митрополитові Андрею Шептицькому, який свого часу посприяв, щоб художник здобув фахову освіту у Європі та залучив його до роботи в музеї. Теплі приязні стосунки між цими двома яскравими людьми тривали аж до смерті художника, близько двадцяти років.

Виставка "Модест Сосенко. Фрагменти: До монументального" експонуватиметься у Національному музеї до кінця лютого.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал