"Роль актора – цілком новий етап у житті", – львівський рятувальник про серіал "Виклик"
Львівський підполковник служби цивільного захисту Віталій Туровцев розповів, чим зйомки у серіалі відрізняються від щоденної рутини рятувальників.
Перший український серіал про рятувальників набув неабиякої популярності. За неповний місяць зібрав численну аудиторію глядачів і хороші рейтинги. Зважаючи на це, розпочався другий сезон зйомок. Львівський підполковник служби цивільного захисту Віталій Туровцев став у ньому експертом – тобто виконав одну з основних ролей. Про свої враження, ідею проєкту та процес зйомок він розповів журналістці "Еспресо.Захід".
Телесеріал "Виклик" – ваш спільний проєкт з телеканалом "Україна". Як з’явилася й кому належить ідея серіалу?
Разом із київськими колегами прагнули розповісти суспільству про нашу професію, ознайомити з азами правильної поведінки в екстремальних ситуаціях. Понад три роки тому почали вести переговори з різними каналами. І на початку цього року вдалося втілити ідею у життя – розпочали спільні зйомки з телеканалом "Україна". У листопаді він уже вийшов на екран. Серіал справді унікальний. Його сюжети водночас і захоплюючі і повчальні. Світлана Осенко – авторка сцен. Кожна серія побудована на основі спогадів журналіста. У ній висвітлені дві події, які тримають увагу глядача до кінця.
Серіал знятий за реальними подіями?
Переважно – так. Ідеї взяті з життя. Висвітлили події, що відбувалися в різних куточках України. Звичайно ж, режисери та постановники прагнуть змалювати трохи іншу картину, яка не завжди відповідає реальності. Ми вичитували сюжети перед зйомками, аби максимально наблизити їх до реальності, але з урахуванням того, що у серіалі мають бути й художні нюанси. У багатьох серіях використані зйомки з реальних подій. Режисери зміксували їх з художніми. Моя роль експерта полягає в тому, що разом із колегами коментуємо події від імені ДСНС.
Чи комфортно почувалися в ролі актора?
Хоч постійно спілкуюся з пресою і звик працювати з камерою, для мене це був зовсім інший досвід. У ДСНС працюю вже 23 роки, тож роль актора – цілком новий етап у житті. У мене не було жодних пересторог щодо того, аби виступити в ролі експерта у серіалі, але все виявилося значно складніше, ніж собі уявляв. Мова, манера викладання інформації, побудова речення – зовсім не такі, як у коментарях для журналістів. Треба було вивчити шаблон тексту. Інколи доводилося перезнімати по 15-20 дублів. Майже всі, кого бачимо на екрані, – актори. Справжніх рятувальників залучили не лише як експертів, а й у масових сценах.
Чи не заважали зйомки основній роботі? Адже тут у вас – надзвичайно відповідальна посада.
Зйомки не займали багато часу, оскільки відбувалися у вихідні дні. Цікаво, що знімальний майданчик розмістили в гаражі. За один день записували коментарі до двох-трьох серій. Для кожного експерта відводили дві-три години. Хоча було непросто, для саморозвитку – корисно. Рятувало те, що перебував у своєму середовищі, тож не відчував жодного дискомфорту. До того ж, пройшли невеличкі акторські курси в експрес-режимі.
Взагалі вважаю це не акторською діяльністю, а популяризацією нашої професії. Серіал не має на меті навчати людей грамотній поведінці – це неможливо зробити протягом одного перегляду. Головне – дати зрозуміти, як треба поводитися в екстремальній ситуації. Важливо наголосити на небезпеках, які чатують на нас у звичному світі. Наприклад, що робити, якщо спалахнув монітор? Вимкнути комп'ютер з розетки. Тоді його можна буде облити водою. Або ще краще – накрити тканиною. Якщо виникла пожежа в помешканні – не панікувати. Слід негайно телефонувати пожежникам. Якщо телефону біля вас немає – кличте на допомогу з вікна. Наявність мобільних телефонів неодноразово рятувала людям життя. Траплялося, дзвонили в службу порятунку й повідомляли, що впали у колодязь...
Які цікаві та повчальні історії траплялися у вашій практиці, варті уваги глядачів серіалу?
Кожні п'ять хвилин на мій телефон надходять повідомлення. Тобто в різних куточках області безперервно щось відбувається. Нерідко трапляються курйозні, неочікувані й водночас – повчальні випадки. Пригадую, як 8-річний хлопчик застряг на дереві висотою близько чотирьох метрів і не міг спуститися. Його, знову ж таки, врятував мобільний телефон. На щастя, дитина знала, що потрібно набирати номер 101. Попросив зняти його, але не розповідати про пригоду мамі. 6-річний малюк застряг у пральній машинці, ховаючись від бабусі. Тато майже її розібрав, але все одно не зміг витягнути дитину. Ноги хлопчика заніміли так, що не годен був ними порухати. Коли ми приїхали, малий злякався й вимагав, щоб пред'явили посвідчення, що ми справді рятувальники.
Сумні казуси трапляються з піротехнічними виробами, боєприпасами часів Другої світової війни. Люди їх знаходять і приносять додому: розрізають, щоб здати на металобрухт. Це коштує їм життя. Нещодавно сусіди одного такого сміливця повідомили про те, що він поніс у гараж снаряд. Ми вчасно встигли, оскільки він уже дістав зварювальний апарат, щоб розтрощити його.
Люди старшого віку інколи мають цікаву звичку стягувати до помешкання тонни сміття. На власні очі бачив квартири, у яких дві-три кімнати від підлоги до стелі були завалені різноманітним мотлохом, прохід між яким був не більшим, ніж 40 см. Для життя їм вистачало одного квадратного метра. Сусіди переживають справжню трагедію: щурі, таргани, сморід... Але це ще й – небезпека, адже будь-який недопалок або коротке замикання спричинить масштабну пожежу.
Кожен із цих випадків – чудовий варіант сценарію для окремої серії, що допоможе людям зрозуміти, як правильно діяти у різноманітних ситуаціях. На прикладі героїв фільму завжди є можна обрати варіант правильної поведінки.
Слухаючи ваші історії, починаю асоціювати рятувальників із мультиплікаційними супергероями. Ваша професія – справді особлива. Хто її обирає та чи вдається поєднувати таку діяльність з особистим життям?
Дружина вже звикла до того, що мені можуть телефонувати двічі за ніч. У деяких випадках доводиться зриватися і їхати. Головне тут – розуміння. Така специфіка нашої професії. Хоч офіційний графік – з 9-ї ранку до 6-ї вечора, та насправді робочий день – ненормований і непередбачуваний. Доводиться працювати пізно ввечері, вночі, на вихідні. Деколи – по кілька днів у від'їзді без можливості поспілкуватися з родиною по телефону. До речі, у нас працюють не лише чоловіки, а й жінки.
Але, мабуть, робота має й чимало плюсів?
Її насамперед треба любити. Мені подобається, що ця діяльність змушує постійно перебувати в тонусі, розслаблятися немає коли. Часто запитують про зарплатню, оскільки вважають, що ризикований вид діяльності передбачає відповідну грошову винагороду. Насправді наші працівники отримують від 12 до 15 тис. грн на місяць.
Хто основна аудиторія і кому ви радили б подивитися серіал у першу чергу?
Людям старшого покоління та дітям. Наприклад, мій 5-річний син – у захопленні від історій про рятувальників. А взагалі я радив би подивитися його всім, незалежно від віку, адже знати, як поводити себе, потрапивши у небезпеку, – важливо. А також – обов’язково підліткам, адже саме вони найбільш схильні до ризикованої поведінки.
Серіал транслюють на телеканалі "Україна" з понеділка по четвер, водночас він є у вільному доступі в інтернеті.
Фото: "Еспресо.Захід" та з особистого архіву Віталія Туровцева
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал
- Актуальне
- Важливе