Про проект київського художника Юрія Сивирина "Enfant terrible", який нині експонується у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, насправді на львівських теренах сказано не так вже й багато. Якось випав він з детальнішої уваги медій – так іноді буває. А поміж тим ідеться про талановитого автора – митця із впізнаваним творчим почерком та про проект, від якого вибухають як емоції, так і думки, інформує "Еспресо.Захід".
"Життя загалом занадто тупе у своїх звичних проявах, – наголошував свого часу основоположник сюрреалізму Андре Бретон. – Функція мистецтва – перевернути воза з яблуками, зіштовхнути речі з міцного п'єдесталу їх звичного існування, кинути туди, де вони ніколи не були раніше, крім як у сні".
Юрій Сивирин – не сюрреаліст. Він взагалі (хоч у сучасному світі є багато різних спроб – словами директора галереї мистецтв Тараса Возняка – якось заштампелювати людину за допомогою різних "ізмів", укласти в стереотипні, а подекуди й смішні класифікації) не вміщається у ту чи іншу шухлядку, розповідаючи у своїх роботах аж ніяк не про речі, а про людину. Про її трансформації, почуття, можливості, стани, про її розкриття. Зокрема й шляхом прогулянок (як характеризує творчість Юрія Сивирина відомий художник Олександр Ройтбуд) "метафізичними просторами власного і колективного безсвідомого".
"Юрій Сивирин – художник, котрий вміє набагато більше, ніж інші, яких часто швидше хвилює стиль, а не професійні речі, – поділилася тематичними думками з "Еспресо.Захід" відома українська мистецтвознавиця та колекціонерка, співзасновниця Веreznitsky Art Fundatіon (а саме ця фундація презентує виставку художника у Львові) Людмила Березницька. – Це творець неймовірно тонкої натури, який дуже добре відчуває усі тонкощі сучасного світу, оту швидкоплинність часу, його підступи й повороти, великий інтелектуал та ерудит, який вміє переосмислювати і ці нові реальності майстерно передавати у своїх роботах. І це чесний художник, який завжди прагне дістатися до суті".
Отой його шлях до суті – геть непростий. І для глядача – також, попри певну впізнаваність класичних сюжетів чи образів, з якими художник працює віртуозно. Без сумніву, так, вочевидь, і виглядає сучасний світ, приміром, у взаємодії людини та цифрових технологій, як у роботах Юрія Сивирина: так, цей світ чавить і підносить, інтригує і розчаровує, захоплює і розлючує. Такими, як про них говорить митець та його роботи, і є стереотипи масової свідомості. Такою буває людина. Можливо, саме ця здатність діставатися до суті й дає людині, та й суспільству загалом, шанс на вихід. Але ж як побачене навалюється і навіть шокує.
Властиво, проект "Enfant terrible", що вже самою назвою воскрешає у пам'яті однойменний роман французького символіста Жана Кокто та опери Філіппа Гласса, й складається з трьох самостійних частин. Як твердить експлікація до експозиції, перша навіяна естетикою Паоло Соррентіно і розглядає людину на межі культури й природи, культури та цивілізації. Друга відсилає до робіт Веласкеса – Юрій Сивирин іде паралельним до видатного іспанця шляхом з наміром відчувати так, як відчував його попередник, малюючи як інфант, так й інші свої твори. І третя частина складається з робіт, які "не проєктують осмисленої філософії, а є радше інтроспекцією рефлексивних переживань художника щодо психоемоційних станів розкутості, тривоги, агресії та рівноваги".
"Зазвичай найважче з тієї калейдоскопічності сучасного життя і сучасного світу вибрати сюжет, – ділиться думками Юрій Сивирин. – Коли це зроблено, я рефлексую швидко. А що мене справді в сучасному часі зачіпає найбільше – це домінування неосвіченості. І це домінування – це насправді страшно".
Фото Ярини Коваль
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.