Держава забезпечує пацієнтів безплатними ліками, які володіють мінімум побічних ефектів. Але через те, що хвороба тривалий час не дає жодних симптомів, більшість хворих не тестується, не знає про свій діагноз і, відповідно, не проходить жодного лікування. А недуга тим часом руйнує печінку…
Олені – 42 роки. Жінка працює менеджером з продажу косметики. Розповідає: про те, що хворіє на вірусний гепатит С, дізналася у 2011 році. Випадково, адже жодних симптомів, як вказували б на ураження печінки, в жінки не було.
Фото: Apteline
"На той час я була одружена і планувала вагітність, – розповідає киянка. – У мене й до цього були певні проблеми зі здоров'ям, тож я регулярно здавала різні аналізи, проходила обстеження, але вірусний гепатит С у мене ніколи не виявляли. Потім у мене було дві операції. Одна – екстрена у пологовому будинку, інша – планова у приватному лікувальному закладі. Після цих операцій у мене виявили вірусний гепатит С. Думаю, що заразилася під час однієї з них (ймовірно, тієї, яка була екстрена). На той час ми з чоловіком планували провести екстракорпоральне запліднення, проте після отриманих результатів, незважаючи на невеликий потенційний ризик передачі вірусу дитині, вирішили відкласти цю процедуру і пройти лікування. До речі, у чоловіка вірусу не виявили".
Олена зізнається: новина про те, що у неї – вірусний гепатит С, стала для неї шоком. Про гепатит вона знала достатньо. За освітою жінка – провізор і на той час працювала фармацевтичним представником, зокрема препарату-гепатопротектора, який призначають при захворюваннях печінки.
Ілюстративне фото. Джерело: GETTY
"Перший раз я проходила лікування інтерферонами. Фізично переносила його легко, але в мене були виражені ментальні симптоми. Очевидно, трапився якийсь збій у нервовій системі. Свій психічний стан на період терапії я назвала б "неадекватним". Це була одна з причин, чому я розлучилася з чоловіком. Лікування, на жаль, виявилося неефективним. Повторно його проходити я не була готовою, тому вирішила, що буду просто вести здоровий спосіб життя і слідкувати за станом здоров'я", – поділилася з журналісткою "Еспресо.Захід" киянка.
"Чула про державну програму лікування, де використовувалися інші ліки, але також чула, що у неї важко потрапити. Втім, я й емоційно довший час не була готова щось шукати і кудись звертатися. Проте з часом така готовність з'явилась і я таки потрапила в цю програму. Лікування переносила легко. Я тоді ще й одночасно заразилася хворобою Лайма, тому разом з гепатитом лікувала ще й це захворювання, приймала антибіотики... Обстеження, яке я пройшла через 12 тижнів, показало, що вірусу в моєму організмі вже немає, – розповідає жінка і додає: – Якоїсь стигми щодо свого діагнозу я ніколи не відчувала і не соромилась про це говорити. Наприклад, йдучи до стоматолога, я завжди попереджала, що у мене – вірусний гепатит С. Так само попереджала інших медичних працівників, які потенційно могли мати контакт з моєю кров’ю".
Фото: Hepatitis Australia
Таких, як Олена, в Україні за підрахунками експертів – 1,3 млн. Однак за словами керівника відділу вірусних гепатитів та замісної підтримувальної терапії Центру громадського здоров'я МОЗ України Ірини Іванчук, під медичним спостереженням перебуває лише 87 тисяч хворих.
Скільки нових випадків вірусного гепатиту С виявляють щороку?
Близько 6 тисяч. Кожен випадок інфекційного захворювання підлягає реєстрації (подається екстрене повідомлення), але не всі приватні заклади звітують. Так само немає звітів по результатах "швидких" тестів, які міжнародні неурядові організації закуповують у великих обсягах – по 60-100 тисяч кожного року. Але погляньмо на результати обстежень за 2019 рік, по яких надійшли звіти. На антитіла вірусного гепатиту С було проведено 1 млн тестів. Антитіла виявлено у 32 тисячах випадків.
Це – багато?
Антитіла свідчать, що людина мала контакт із вірусом. Але за статистикою, якщо виявляємо антитіла, у 75% випадках це означає, що людина – хронічно хвора. Офіційно говоримо про 6 тисяч, розуміючи, що велика кількість людей навіть якщо й тестується, не потрапляє під медичне спостереження. А величезна взагалі не тестується і не знає про свій діагноз.
Фото: Nowości
Вірусний гепатит С медики називають "мовчазним убивцею". Чому?
Бо він дуже довго може не давати жодних симптомів або давати нетипові прояви, які людина не пов'язує з гепатитом, наприклад, шкірні. Багато людей лише тоді дізнаються, що вони хворі, коли у них розвиваються серйозні ураження печінки – виражений фіброз (заміщення здорової тканини сполучною) або цироз (кінцевий результат хронічного запального процесу у печінці, коли печінкові дольки заміщуються сполучною тканиною і утворюються циротичні вузли. – Авт.). Звичайно, коли хвороба вже настільки прогресує, лікарі володіють обмеженими ресурсами, щоб допомогти такому пацієнтові. Ось чому важливо тестуватися навіть за відсутності будь-яких скарг з боку печінки і вчасно розпочинати лікування. Тим більше, що тепер воно доступне – держава закуповує препарати у великих обсягах. Ці препарати добре переносяться. Здебільшого достатньо приймати по одній пігулці раз на день протягом трьох місяців. Ефективність лікування становить 90-95%.
З "ерою інтерферонів" ми вже попрощалися? Пригадую, як років 8-10 тому я записувала інтерв’ю з пацієнтами, які розповідали, що вони продавали квартири, щоб оплатити своє лікування, яке до того ж часто виявлялося неефективним. Та й побічні ефекти воно мало як хіміотерапія при ракових захворюваннях.
Це справді були важкі і дуже дорогі препарати. А щодо ефективності… Є різні генотипи вірусу гепатиту С. Найпоширеніший (ним хворіє понад 50%) – 1 генотип. Ефективність лікування інтерферонами при 1 генотипі становить приблизно 50х50. Людина лікувалася 48 тижнів (іноді – 72). У неї виникало безліч побічних реакцій – страждала щитоподібна залоза, розвивалася анемія, випадало волосся. Траплялися випадки важких депресій. Такі препарати сьогодні вже не використовуються.
Фото: Shutterstock
Радили б обстежитися кожному?
У країнах, де поширеність гепатиту С становить понад 2%, ВООЗ рекомендує тестуватися всьому населенню. Тобто не людям з групи ризику, а абсолютно всім. А у нас інфіковано 5% населення. За останніми американськими рекомендаціями, протестуватися хоча б раз у житті повинні абсолютно всі, а люди з групи ризику – раз на рік.
Щоб заразитися, не обов’язково вести ризиковане життя. Всі ми ходимо до стоматолога, нам можуть проводити ті чи інші хірургічні втручання. Хтось робить пірсинг. Жінки роблять манікюр. Кожен із нас час від часу потрапляє у ситуації, де порушується цілісність шкірних покривів і є контакт з кров'ю. Ми не можемо бути на 100% впевненими, що інструменти, які використовувалися, були стерильними і що ми не інфікуємося.
Вилікуватися легко, якщо хвороба ще не уразила печінку. Коли вже є декомпенсований цироз, шансів вилікуватися фактично немає.
А де можна протестуватися на вірусні гепатити?
Платно – у приватній клініці або безплатно в сімейного лікаря, в обов’язки якого входить тестування пацієнтів на гепатити В і С експрес-тестами (якщо лікар, звісно, буде забезпечений цими тестами на момент вашого звернення). Але треба розуміти, що перші результати покажуть, чи людина потенційно зустрічалася з вірусом.
Якщо результат – позитивний, не панікуйте. Здайте інший аналіз – ПЛР-тест, який дозволить визначити наявність вірусу на цей момент. За результатами цього дослідження можна стверджувати, що у людини є вірус і що вона хвора.
Фото: Diagnostyka
Поширеність вірусного гепатиту В є меншою (хворих, за підрахунками експертів – понад півмільйона), але це захворювання, наскільки мені відомо, є не менш небезпечним?
Гепатит В фактично невиліковний – одиницям вдається одужати. В усіх інших випадках наше завдання – домогтися супресії вірусу, щоб він не був активним і не руйнував печінку. Таким пацієнтам необхідно пожиттєво приймати лікування і пожиттєво перебувати під медичним моніторингом. Але від вірусного гепатиту В можна вакцинуватися (від гепатиту С вакцини немає). Вакцинувати дітей від гепатиту В в Україні почали у 2000 році. Але щеплення зробили не всім, бо деякі батьки відмовлялися вакцинувати своїх дітей. Народжені до 2000 року – взагалі не вакциновані. Тому всім дорослим ми радимо захиститися від гепатиту В, вакцинувавшись трьома дозами вакцини. У гепатиту В є одна особливість – він легко передається статевим шляхом. Гепатит С також може так передаватися, але ризик – значно менший. Крім того, якщо людина з гепатитом С інфікується ще й гепатитом В, це прискорить ураження печінки. А за наявності гепатиту В може додаватися гепатит D (окремо людина не може інфікуватися цим вірусом).
Чи є шанси, що Україні вдасться добитися повної елімінації вірусних гепатитів, за скільки часу і що нам для цього потрібно зробити?
У 2016 році ВООЗ оголосила стратегію з елімінації вірусних гепатитів В та С, поставивши перед собою амбітну ціль справитися з цим завданням до 2030 року. У 2019 році Україна також прийняла комплексну державну стратегію щодо елімінації ВІЛ, туберкульозу і вірусних гепатитів, взявши за основу цілі ВООЗ. Для цього ми повинні виявити 90% хворих людей. Тобто вони повинні знати про свій діагноз і отримати відповідне лікування, яке дозволить їм або повністю одужати (у випадку з гепатитом С), або домогтися супресії вірусу (у випадку з гепатитом В).
Фото: Medistore
Повторне інфікування можливе?
Антитіла виробляться, але антитіла – не гарантія, що людина не інфікується повторно, оскільки пожиттєвий імунітет не формується, тож доведеться і надалі дотримуватися певних правил, щоб не наражати себе на небезпеку.
Жінки з вірусними гепатитами можуть народжувати здорових дітей?
При гепатиті В, який майже невиліковний, проводяться певні заходи, які дозволяють попередити передачу вірусу від матері до дитини. Щодо гепатиту С – спеціальних профілактичних заходів немає. Але вірус передається не так часто. Якщо у жінки немає ВІЛ-інфекції, – у 5-6% випадків.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал