Війна за культуру: Як змінився ринок українських коміксів у час карантину

Про те, як вплинув карантин на цю індустрію та в чому особливість українських коміксів розповів Богдан Кордоба, керівник львівського видавництва UAComix, яке спеціалізується на створенні власних мальованих історій («Мор», «Характерник», «Колоніст», «Казка про двох сестер» та інші).

Богдан Кордоба

Чарльз Діккенс починав з коміксів

У світі комікси користуються шаленою популярністю. На твою думку, у чому секрет успіху цього «дев’ятого виду мистецтва»?

Людей у коміксах приваблює насамперед саме історія.«Дев’яте мистецтво» їх надихає, адже вся ця образотворчість, поєднання картинок і слів – це щось особливе. Комікси – дуже давнє явище. Американський теоретик коміксів Скотт Макклауд взагалі вважає, що вони виникли ще тисячі років тому. Відколи з’явилася наративна історія, яка в один ряд за допомогою чи то наскальних малюнків, чи папірусу, чи ще якось разом розповідала ті чи інші історії. Для прикладу, історія, як щось вполювали, приготували, мали свята, як здобули перемогу у війні, як ховали фараонів і так далі. Ясно, що сучасні комікси відрізняються від таких і з’явилися відносно недавно. Та вже у 19 століття можна було зустріти такі комікси, які нагадували сучасні. Мало хто знає, але всесвітньо відомий письменник Чарльз Діккенс теж починав з коміксів. «Посмертні записки Піквікського клубу» – його перший роман, власне, це сатиричний комікс, який він створював разом з художником. Це була промальована історія, але щось не склалося, і Діккенс видав цей текст суто прозою. Комікси виникли як сатира. Чому комікси, бо від слова комічний – це ті історії, які на злобу дня, що тривожить суспільство саме зараз. Тому вони один із громовідводів, соціальний орієнтир для влади, чим живе їхнє населення. Поступово комікси почали розростатися, нести різні сенси і все більше ділитися на жанри, яких тепер так багато, що складно сказати, яких коміксів немає.

А щодо українських коміксів, коли можна говорити про їх виникнення?

Українські мальописи / Фото: Юра Мартинович

Якщо говорити про українські комікси, то доречно їх називати мальописами. В Україні сформувався свій понятійний апарат і мальописами називають комікси на позначення українських творів та авторів чи українські переклади. Однак мальпости – це також синонім до слова комікси, просто більш українська версія, так само як і манга, яка також є коміксом, але японським.

Більшість думає, що українські мальописи виникли недавно, але насправді їм вже сто років. Такою точкою відправлення в Україні вважається робота львівського художника Антіна Манастирського – «Чорнокнижник з Чорногори». У ній 70 чудових ілюстрацій оригінальної фентазійної історії. Якщо ж говорити про мальопис у такому розумінні, як ми зараз бачимо, з хмаринками для діалогів і поділом на сцени, то першим можна назвати про історію УПА 1953 року – «Вольна Україна». У ній послідовно викладена одна сюжетна лінія про те, чому варто протистояти терору комунізму. УПА та «Сокіл» активно використовували агітки й комікси для своєї пропаганди, щоб протистояти тій чи іншій загарбницькій культурі.

Українцям не потрібні супергерої, у нас є своя справжня історія

Комікси / Фото: Юра Мартинович

Комікси часто асоціюють із супергероями, які в Америці шалено популярні. А які є українські супергерої?

Супергерої – дуже цікава річ. Це міфологема США, яка нині подобається майже всім, комікси на цій основі дуже динамічні і швидкі. В американців, по суті, немає своїх героїв, бо це багато культур, які роблять одну націю, яка не є об’єднана ні кров’ю, ні давньою історіє, ні всеамериканськими легендами. У них немає своєї міфології, тому ці супергерої замінили її. Герої виникли тоді, коли у США були темні часи. Велика депресія, злочини, всі все знали, ніхто не ховався від поліції, працівники закону були у злочинних схемах. У той час з’явилися люди, які протистояли їм, – це рухи й банди, які не грабували, а зачищали райони. Вони були в масках, щоб захистити своє ім’я і рідних, бо билися з бандитизмом та організованим злочинним світом. Такі собі прототипи Зорро, але в Америці – це супергерої на зразок Тіні та багатьох інших, які не дожили до теперішнього часу. Той же Бетмен, хоч він виник пізніше, але, по суті, це історія про хлопчика, який втрачає сім’ю через бандитизм. І коли він виростає, то хоче боротися зі злочинним світом. Коли ж бандитизм пішов на спад і стало більше довіри до поліції, то постало питання, що має бути щось інше. З’являється тоді явище суперлиходія, надлиходія, який робить ціллю знищення супергероя і він не робить це просто так, а має чітку мотивацію. Наприклад, всіма улюблений Джокер – це людина, яка сіє хаос, але у хаосі цьому робить порядок. Він своєрідне відображення суспільства у плані тих меж, які ми хотіли б переступити, але боїмося, тому діяльність Джокера – квиток за межі дозволеного. А є соціальна норма – Бетмен, який відновлює стабільність, бо якщо робиш злочин, то маєш понести покарання – це причина і наслідок.

Я веду до того, що американцям потрібні були супергерої, тому вони у них є. Українцям же супергерої не потрібні, бо у нас є своя справжня історія, як і в кожного європейського народу – і це дуже давня історія. Це реальні персонажі. Для прикладу, якась історія у стилі художнього роману про короля Данила, де основний наратив на базі реальної історії, але сюжетні лінії, повороти – інші, вигадані для драматизму. Чи історії з українськими козаками.

А характерників можна назвати супергероями?

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Ні, характерник – це характерник, саме слово за себе говорить. Я не прихильник запозичення слів заради запозичення. Характерник – це наш чарівник, бойовий чаклун, людина, яка уособлює цілу епоху та соціокультурне явище. Ми так і не знаємо, чи були вони справжніми, чи придумали їх як страшилки, чи були якісь козаки просто більш кмітливіші, або дійсно хтось з них займався езотерикою, спіритизмом та магією… Тому питання з ними відкрите, як і в цілому щодо українських коміксів. Бо наразі ми, ті хто творить мальописи, намагаємося дізнатися, ким ми є насправді, шукаємо себе і лише починаємо розростатися. Багато хто питає, чому не зробите премію на кращий мальопис того чи іншого жанру? Зробимо ми премію, але, для прикладу, у нас буде лише п’ять нових мальописів-фенетзі і будемо серед п’яти обирати кращих? Наразі українські видавництва у пошуках історій, героїв і особливостей, які зробили б наші мальописи цікавими для широкого загалу і здобули світову популярність та визнання.

Карантин трішки пригальмував розвиток мальописів

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Говорячи про популярність мальописів в Україні, наскільки сильно виріс інтерес у публіки до них? Знаю, останні роки були на піднесенні, говорять про відродження, але, напевно, що карантин якось змінив цю картину?

Карантин, звісно, вплинув на всіх. Через нього багато проектів по мальописах зависли й були заморожені. Якщо говорити про популярність, то, наприклад, коли ти приходив у 2017-му на український фестиваль коміксів, то він був дуже маленьким та локальним. Ти міг шукати щось серед українських авторів і майже нічого не знаходив. На пальцях однієї руки можна було порахувати якісь українські новинки, бо решта – все було англомовне чи російськомовне. Власне, у 2017 році з’явилися кілька нових видавництв і наше утому числі. Відповідно, у 2018-му приходиш і в тебе вже лінійка з 15-20 нових мальописів, треба вже торбу додому нести! А у 2019 році дійшло до того, що кожного місяця треба вибирати, що хочеш купити, бо твоїх фінансових запасів може на все не вистачити! Адже треба буде щомісяця віддавати десь 3 тис. грн. на 15-20 нових мальописів. Минулого року вийшло близько 130 мальописів, з них десь 70 – переклади, решта – авторські видання.

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Під час карантину ні одне з видавництв коміксів в Україні не вмерло, всі лишилися. Дехто навіть почав бути більш активним. В цілому вплив карантину простежується на швидкості видання. Якщо, припустімо, видавали одну історію за два тижні, то тепер раз на два місяці. Більшість видавництв нині просто не можуть тим самим темпом рухатися. Вже не так всі ризикують видавати якісь, скажемо, дивні історії, більше щось перевірене часом і таке, що точно купують. Тому карантин лише трішки пригальмував розвиток мальописів і розставив трішки інші пріоритети для видавців.

А яка тепер середня ціна мальопису? Чи шукають люди дешевих альтернатив?

Середня ціна хорошого мальопису – 200-300 грн. За чотири роки читач, як і наш ринок, теж виріс і хоче якісного товару, бо ніхто не хоче повертатися назад. Тому люди навпаки готові дати більше, щоб мати якісну річ на довший час, ніж якусь одноденку за 30-50 грн. Та й за 50 грн нічого не зробиш. Бо кошторис коміксу – це не лише надрукувати його, це також сценарист, художник, редактор, верстка – все це включає собівартість продукту. Плюс ти, як видавець, маєш на тому теж щось заробити, і крамниця має на тому заробити. Тому це багато факторів, які впливають на ціну.

Без фестивалів продажі впали

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

До речі, як справи саме у вашого видавництва UAComix, чи впали продажі?

Так, частково впали. Наше видавництво видало минуло року 12 мальописів, а цього року, якби не карантин, то було б 30. Тобто за рік зростання у два рази мало бути! Але коли розпочався цей загальний жах, то довелося призупинити багато проектів, відкласти їх у шухляду, але не відмовитися. Ми дуже вдячні людям, які підтримують нас постійно, купують і роблять передзамовлення. Насправді для коміксів, як бізнесу, є дуже важливими фестивалі. Зазвичай ми беремо участь у 20-30 фестивалях на рік, які відбуваються не лише в Україні, а й закордоном. Це дуже добре наповнює наші фінансові можливості і дає можливості робити далі те, що любимо.

І найбільший у нас фестиваль – це ComicConUkraine.

Так, ComicConUkraine – це, напевно, чи не найкраще з того, що відбувалося у світі мальописів за останні три роки. Він був у 2018 та 2019 роках, мав бути й у 2020-му… Це дуже масштабна подія. Минулорічний ComicConUkraine назвали найбільшим східноєвропейським коміконом, адже це 40 тис. відвідувачів! Минулоріч ми привезли десять новинок спеціально до комікону. Якщо говорити про продажі, то з двох тонн товару, одну тонну ми там залишили. За два дні майже все розкуповують фанати. Та ComicConUkraine – це не тільки комікси, це й кіно, музика, виступи й зустрічі, це багато попкультури, але якісної попкультури. Такі масштабні події дозволяють розширювати свою аудиторію та й загалом ринок мальописів.

ComicConUkraine 2019 / Фото: Facebook

Ваше видавництво також брало участь у найвідомішому ComicCon світу у Сан-Дієго. Розкажи більше про те, як ви долучилися і в якому форматі фестиваль відбувався цього року?

Ми вже третій рік поспіль долучалися до цього свята. Два роки відвідували персонально, цього року теж мали бути, нам навіть дали місце на сцені. Мали представляти свої проєкти у чотирьох вікнах по 15 хв., але сталося, як сталося. Організатори з Сан-Дієго запропонували альтернативу, щоб хоч щось відбулося, і провели захід онлайн. Взагалі, SanDiegoComic-ConInternational дає старт всім іншим великим комікконам Америки, але саме в Сан-Дієго є найбільшим через кінематограф, саме на цьому фестивалі творці таких гігантів як Marvel таDCComics представляють свої кіноновинки.

Тож фестиваль відбувся онлайн. Ми, як видавці, мали розміщені на сайті свої логотипи. У нас був свій козачок, натиснувши на якого, відкривалися англомовні варіанти наших мальописів. Далі були посилання, щоб їх купити. Однак ясно, що читачі не надто активно реагували, бо їм треба було чекати на посилку з України до США десь місяць... Та з хорошого боку зазначу – це настрій, старі й нові друзі, вже задумали пару цікавих проектів. Хоч кілька ночей не спали, але дізналися більше про сучасні тенденції ринку коміксів. Бо ситуація з коронавірусом дещо змінила внутрішні історії коміксів, саме ставлення персонажів одне до одного. Тепер більше мова про значення і цінність людської близькості.

А як американці реагують на наші мальописи?

Все круто, вони захоплені ними. Їм це цікаво, бо ми незвичні для них, інші, свій колорит маємо. У нас не супергероїка, малюнки наші не подібні, історії чимось нові і нестандартні для них.

Українці все більше цікавляться коміксами

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Цього року ваше видавництво змінило крамничку у Львові і переїхало з меншої локації в більшу. Чому зробили такий крок і чи свідчить це про те, що в Україні дуже хороші перспективи розвитку коміксів як бізнесу?

Ми знайшли приміщення ще в лютому. А в березні почалася вся ця колотнеча з коронавірусом. Мали відкритися ще в квітні і це реально вийшло б, але маємо, що маємо. Через карантин і обмеження відкрилися лише 1 червня у рази більшому приміщенні на вул. Стефаника,1. Сам переїзд був стратегічний і здійснили його з метою, щоб більше часу у нас проводили відвідувачі. Тут більше місця, у нас можна брати й читати комікси, маємо також свою кав’ярню. Крім того, проводимо багато тематичних речей щодо мальописів, настільних ігор, різні кіновечори тощо.

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Українське суспільство показує, що їм це цікаво. Якби ні, то не було б і нас, і цієї розмови. Рік тому ми мали лише маленький закуток, а тепер значно виросли – це і є відповідь, що українці читають комікси і бізнес мальописів перспективний та динамічний. Можливо, колись у нас будуть такі речі, як в Іспанії, коли книгарня коміксів має 5-6 поверхів з різними тематичними відпочинковими секціями для читання.

Взагалі, коли до нас заходять відвідувачі, то виходять не скоро. Бо починають гортати один комікс, потім другий, третій… Далі кава, розмова і проводять тут свій час. Мальописи – це класна історія, яку хочеш до кінця дізнатися, а тут у нас справді багато хороших історій.

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото:Фейсбук

На завершення, як вважаєш, наскільки важливим є розвиток наших мальописів у плані війни за культуру?

Надзвичайно! Я свій перший комікс прочитав у 5 років. Це був мальопис українського автора і він, безумовно, справив на мене велике враження. У 90-ті сталося перше відродження українських мальописів і крутих історій. А вже з 1997 року почалася криза книжкового ринку в Україні, коли почали завозити книжки з Росії без мита і російські книжки просто завалили наш ринок. Тоді за рік близько сотні видавництв закрилися і багато з них були спеціалізовані суто на мальописах. Культура є архіважливою, надважливою і вона приносить кошти. Культура, як повітря, поки воно є, ти не відчуваєш у ньому потреби. Та лиш повітря починає зникати, одразу відчуваєш, що задихаєшся, що скоро все, тобі кінець. Люблю цитувати Черчилля, що треба збільшувати гроші на культуру, а не лише на оборону, щоб ми розуміли, хто ми такі і за що боремося. У нас те саме має бути, бо постійно відбувається війна за голови. Комікси, безперечно, мають свій вплив на маси, бо є частиною цієї масовою культури, яка несе в собі ті чи інші сенси. Ми завжди у пошуках хороших історій для наших мальописів, щоб наповнювати голови українців якісною попкультурою.

Крамничка коміксів UAComixStore на вул. Стефаника, 1/ Фото: Юра Мартинович

Розмовляв Юра Мартинович для "Еспресо.Захід"

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.