На Львівщині відкрили меморіал ерцгерцогу, полковнику армії УНР Вільгельму Габсбургу-Вишиваному

Про відкриття комплексу повідомив керівник Львівського обласного товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса Роман Гунда, інформує "Еспресо.Захід".

Як зазначається у повідомленні, меморіал присвячений 125-й річниці з дня народження Вільгельма фон Габсбурга та 105-й річниці прибуття його на військову службу в місто Золочів у 13-й полк уланів, де, як свідчить меморіальна таблиця, він і взяв українське ім'я Василь Вишиваний.

 Фото: startera.org.ua

Ідея створення меморіалу належить Оргкомітету громадських організацій Львівщини при ЛОДА з проведення пам'ятних заходів: "2020 рік – рік Василя Вишиваного на Львівщині". Серед організаторів також: міська рада Золочева, Навчальний центр Національної Гвардії України у Золочеві, Золочівське районне Громадсько-патріотичне об'єднання "Український Чин".

Меморіал був розроблений у Львівському коледжі декоративного та прикладного мистецтва імені Івана Труша. Це дипломна робота Олександри Самкової, під керівництвом викладача коледжу, відомого скульптора Ярослава Троцька.

Для його створення був організований збір коштів, до якого активно долучилися вчителі шкіл Золочівського району, курсанти та офіцери Навчального Центру Національної Гвардії України у Золочеві, чиновники та депутати Золочівської міської Ради, громадські діячі, представники комерційних структур та інші небайдужі громадяни.

Фото: Марко Сімкін

Вільгельм фон Габсбург народився 1895 року в родині архикнязів Габсбургів-Лотаринзьких на острові Люсієн (сучасна Хорватія). Мати – архикнягиня Марія-Тереза Тосканська займалася освітою дітей, яку провадили приватні вчителі. В домі спілкувались італійською, але дітей вчили також німецької, французької та англійської мов. Із 10 років батько Вільгельма Карл-Стефан Габсбург-Лотаринзький, який був адміралом австрійського флоту, брав його юнгою в морські подорожі.

Згодом він відправив його на навчання у Віденське реальне училище та військову академію у Вінер-Нойштадті.

Ще в академії Вільгельм факультативно вивчав українську мову та на 40 днів відправився в подорож Гуцульщиною. Тоді й захопився піснями та звичаями українців. Після повернення почав вивчати українську культуру,читав в оригіналі Тараса Шевченка, Лесю Українку та Івана Франка.

У лютому 1915 року Вільгельм фон Габсбург, двадцятирічний випускник Австро-Угорської Військової Академії і лейтенант австрійської армії, прибув до 13-го полку уланів, який був розквартирований у містечку Золочів. Ця військова частина формувалася переважно із українців-галичан. Під командуванням Вільгельма фон Габсбурга та з його ініціативи полк повністю українізувався, з його складу були вилученні угорці та поляки, місце яких заступили винятково українці. Всі вояки мали жовто-блакитні відзнаки. У війську Вільгельм не тільки без жодного акценту розмовляв українською, він почав вважати себе українцем, а також постійно заохочував своїх підлеглих до активного національного самовизначення. Саме з його ініціативи всі солдати вивчили текст та співали під час військових переходів "Ще не вмерла України". Один з його солдатів, родом із Золочева, подарував йому вишиту сорочку, яку він почав відкрито носити – як в полку, так і поза ним. За те, а також за його палкий патріотизм та палку любов до України, його прозвали в полку Василем Вишиваним. Разом із своїми побратимами-українцями він бере участь у боях за звільнення Львова й Галичини від російської окупації. За мужність та військову звитягу на полях боїв був нагороджений військовими нагородами Австро-Угорщини.

Вже наступного року після початку служби в Золочеві Вільгельм стає членом віденського парламенту на правах члена імператорської родини. Там знайомиться з українськими послами, зокрема Євгеном Петрушевичем, майбутнім лідером ЗУНР, та Казимиром Гужковським. У 1917 році познайомився з митрополитом Андреєм Шептицьким, з яким вів тривале листування.

Фото: Марко Сімкін

У період розпаду імперії після завершення Першої світової війни присвятив себе дипломатичній роботі. Бере участь у Брест-Литовських переговорах та домагається визнання УНР з боку Австро-Угорщини. У 1918 році повертається в Україну і біля Херсона бере під своє командування загони УСС (Українських Січових Стрільців). Зокрема, відзначився тим, що охороняв селян від грабежів інших військових. Через велику популярність серед населення України до нього вороже ставився Павло Скоропадський, проте Вільгельм відмовився брати участь у заколоті проти гетьмана.

Та після повалення Гетьманату починає працювати в уряді Директорії. Отримує звання полковника УНР і у вересні 1919-го призначений головою відділу закордонних зв’язків Головного управління Генерального Штабу УНР. Василь Вишиваний, використовуючи своє знання іноземних мов, налагодив контакти з військовими місіями держав Західної Європи та розпочав формування військових шкіл для армії УНР. Та співпраця була нетривалою: Вільгельм Габсбург-Вишиваний подав у відставку після укладення Симоном Петлюрою Варшавської угоди з поляками.

Перебравшись до Відня, у 1921 році написав антипольську статтю, чим розгнівив батька, що бачив себе претендентом на польську корону. З того часу сім'я фактично зреклась його.

У міжвоєнний період Габсбург-Вишиваний продовжував цікавитись українськими справами. Багато їздив по Європі та контактував з чільними представниками діаспори.

Під час Другої світової війни відмовився від співпраці з нацистами і перебував під наглядом гестапо як імовірний шпигун чи член антифашистського підпілля.

Після війни проживав у англійській зоні окупації, відкривши у Відні лакофарбовий завод. Одружився, у нього народився син. Водночас налагодив зв’язки з підпіллям ОУН, зокрема Миколою Лебедем. Тоді Василю Вишиваному вдалося домовитись з Шарлем де Голлем про постачання зброї українським повстанцям, але про це дізналися радянські спецслужби, почали пильне стеження за ним та спланували викрадення.

Фото: Марко Сімкін

У серпні 1947 року він вийшов з дому і більше не повернувся. Його викрав радянський СМЕРШ та перевіз до Карлс-Баденської тюрми. Тут з нього хотіли під тортурами дізнатися про контакти з ОУН і УПА та з розвідками західних держав. Не добившись жодних зізнань, наприкінці листопада 1947 року його вивезли до Лук’янівської тюрми Києва, де продовжили допити. Та Вільгельм Габсбург-Вишиваний не зламався. Помер від зупинки серця у серпні 1948 року у віці 53 років, провівши фактично рік під тортурами і тиском радянської каральної системи.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.