Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
Незрячі також можуть "побачити" кіно. Щоправда, їм треба у цьому трохи допомоги від людей, які бачать. Спеціально адаптовані фільми для людей, які з різних причин не можуть бачити, створюють не десь далеко, а в Україні. А у Львові є своя школа аудіодискрипторів – людей, які займаються адаптацією фільмів для незрячих. Школа ця має свої традиції і неповторний почерк.
Цього року львівська команда аудіодискрипторів адаптувала для незрячих дорослих і дітей ще 8 нових фільмів. Візиткою львівської команди фахівців є якість і вишуканість аудіодискрипції, наголошує координатора проєктів з аудіодискрипції Оксана Потимко.
"Львівський осередок Української спілки інвалідів цьогоріч зробив серію художніх фільмів, адаптувавши їх для незрячих шляхом створення аудіодискрипції. Мова йде про спеціальний коментар, який дозволяє"бачити" те, що відбувається в цей час на екрані. Нашими фінансовими партнерами в цьому були Український культурний фонд, Львівська міська рада і проект "Казка на білих лапах". Фільми ми добирали самі, при виборі намагалися адаптувати дуже різножанрове кіно. Сюди увійшли сучасні фільми, які хотіли "побачити" незрячі з цілої України, і дитячі популярні мультфільми. Дуже тішимося тим результатом, адже це особлива адаптація. Вона дуже колоритна, має дуже красиву, мелодійну українську мову, враховує особливості сприймання довколишнього світу незрячими, а не просто відтворює те, що відбувається на екрані. Наша команда працює над якісною аудіодискрипцією. Буває, створюємо описи, а потім ще 25 разів їх правимо", – розповіла Оксана Потимко.
Щоб створити один фільм для незрячих, команді фахівців треба від 1,5 до 3 місяців, а іноді навіть більше. Аудіодискрипція (коментар, опис візуального ряду) твориться поетапно: багаторазовий перегляд фільму, виокремлення пауз, написання коментаря, його первинна експертиза, озвучення коментаря в студії звукозапису, накладання коментаря на відеоряд фільму, повторна експертиза і коригування. На всіх етапах, окрім фахових аудіодискрипторів, до роботи залучені незрячі особи.
У команді львівських аудіодискрипторів – Олександра Бонковська, Оксана Потимко, Ярослав Нудик, Ярослав Босий, Олег Сук, Леся Чебан, Тетяна Дитина. Ця команда майже у повному складі була біля витоків аудіодискрипції в Україні, вперше у 2013 році адаптувавши мультфільм для незрячих дітей і розробивши українську методику коментування. Зараз цією методикою користується вся Україна, а доробок львівських аудіодискрипторів сягнув 100 фільмів і мультиків.
"Нашими експертами є самі незрячі люди, для яких ми й готуємо кінцевий продукт. Саме вони знають найкраще, як фільм може залишити емоційний слід у незрячого "глядача". Зазвичай дескрипції дуже сухі, вони просто констатують факт, дають зрозуміти, що робиться на екрані, але не допомагають незрячій людині пережити цей фільм, а ми намагаємося передати дуже багато речей, які зрячі люди бачать. Стараємось допомогти незрячому відчути колір, передати міміку. Проте мусимо робити це дуже лаконічно, бо паузи між кадрами не є тривалі. Наше гасло – не кількістю, а якістю. Хочемо, щоб незрячі могли сміятися і плакати над фільмом на рівні із тими, хто може бачити", – каже Олександра Бонковська, акторка і аудіодискрипторка з багаторічним стажем, народна артистка України.
Щоб зрозуміти, як треба озвучувати фільми для незрячих, музикант Славко Нудик з "Піккардійської терції" заплющив очі і спробував переповідати те, що раніше бачив на екрані. Каже, що цей простий підхід багато в чому йому допоміг у роботі.
"Я дуже гордий бути частиною цієї команди. Я дуже стараюсь, хоча ця робота для мене є як хобі. Від мене вимагається дуже багато, адже це має бути емоційно, а не просто сухий коментар про те, що відбувається на екрані. Потрібно враховувати настрій фільму, всі діалоги, монологи, продовжуємо характер попереднього кадру та готуємо"глядачів" до наступного кадру. Якщо б це пояснити простою мовою, то ми пишемо книгу за фільмом, а не, як це завжди робиться, фільм за книгою", – пояснює Ярослав Нудик, аудіодискриптор і диктор.
Але чи не найбільше зацінили нові фільми маленькі глядачі.
"Я дуже дякую за можливість"бачити"кіно. Мені найбільше сподобалась стрічка "Пригоди ведмежати Падінгтона", який нам "показували" у школі. Це дуже смішний і цікавий фільм, який дуже гарно озвучила Леся Бонковська. Дякую всім, хто працює над такими фільмами", – поділилась Софійка Хома, незряча дівчинка.
Її подруга Віра Семків теж захоплена новими мультиками.
"Мені дуже приємно, що є такі фільми. Раніше, коли моя родина дивилася фільми, я не дуже брала в цьому участь. А тепер мені це дуже подобається. Особливо мені сподобався фільм "Фокстер і Макс". Дякую пані Оксані, що робить таке добре діло для всіх нас", – каже дівчинка.
У 2020 році львівські аудіодискриптори адаптували для незрячих ще 8 художніх фільмів. Усе це стало можливим за підтримки Українського культурного фонду (проєкт "Аудіодискрипція в Україні: стратегія, методика, практика"): "Заборонений" (режисер Роман Бровко); "Позивний"Бандерас" (режисер Заза Буадзе); "Фокстер і Макс" (режисер Анатолій Матешко); "Хайтарма" (режисер Ахтем Сеїтаблаєв). За підтримки Львівської міської ради (проєкти "Українське кіно з аудіодискрипцією", "Знайомтеся: Паддінгтон!"): "Пекельна хоругва" (режисер Михайло Костров);"Політ золотої мушки" (режисер Іван Кравчишин); "Пригоди Паддінгтона" (режисер Пол Кінг). За кошти концерту "Казка на білих лапах": "Пригоди Святого Миколая" (режисер Олексій Степанов).
Загальний бюджет адаптації усіх восьми фільмів склав 487 тис. грн. З них Український культурний фонд надав 323 тис. грн., Львівська міська рада – 134 тис. грн., концерт "Казка на білих лапах" – 30 тис. грн.
Переглянути фільми для незрячих можна тут.