Завершуємо переможними боями за Авдіївку. Місто було звільнене українськими військовими, втім протягом років там точилися позиційні бої.
Журналістка"Еспресо.Захід"зустрілася з бійцями, які розповіли про знаковий для українського війська час.
Захоплену Авдіївку українські військові звільнили ще у липні 2014 року. Після знищення Донецького аеропорту атаки почало зазнавати середмістя Авдіївки. Позиції українських військових ворог постійно обстрілював. Особливо потерпали шахта Бутівка та південні околиці міста.
Юрко Вовкогон був серед добровольців, котрі потрапили у запеклі бої за шахту "Бутівка". Як розповів захисник у розмові із журналісткою "Еспресо.Захід", територія заходила апендицитом в позиції "сєпарів", що тримали підступи до Авдіївки. Таке розташування давало можливість контролю і розв’язки на місто Ясинувата. "Там були запеклі бої, справжня війна точилася, – каже Юрко Вовокогон. – Ми одразу потрапили на позиції шахти. Вздовж залізничної колії риємо окопи і нас "накриває" ворожа техніка".
Піку обстрілів промзона досягла у 2016 році. Тоді одним з тих, хто обороняв українські позиції, був 22-річний Василь Тарасюк. Хлопець воював у 72-й окремій механізованій бригаді. Потрапив туди після закінчення Національної Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові. Пригадує, потрапив у район Авдіївки під час запеклих боїв. Тоді стояло завдання постійно просуватися вперед.
"Мій підрозділ постійно просувався. Нехай це було по кілька метрів, але цей процес був постійним, – розповідає Василь. – Вже пізніше були ще одні запеклі бої в районі Авдіївки за позицію Алмаз. Важкий був час, кілька днів без зупину працювала стрілецька зброя, артилерійські снаряди та міномети. Це був постійний вплив під вогнем противника, де було знищено по максимуму цю територію, на яку ми зайшли, де було випущено в наш бік безліч боєприпасів, були загиблі, були поранені, були тяжко поранені, але все ж таки ми вистояли і взяли контроль".
Із 29 січня до 6 лютого 2017 року бої не припинялися. Опісля настала невеличка тиша, українське військо змогло закріпитися, провести ротацію та розставити підрозділи. Коли робота налагодилася, окупанти зрозуміли, що не можуть взяти українські позиції піхотою, тож почали атакувати танками, які вискакували з різних сторін. Тоді ж відбувся знаковий для Василя Тарасюка танковий бій.
"Коли я був на позиціях, виїхав танк і почав розносити наші позиції. У той момент я прийняв рішення вступити в бій і знищити його, – пригадує Василь Тарасюк. – На цій позиції хлопці допомагали мені: підносили боєприпаси, коригували, і я вступив з ним в дуель. Спочатку танк обстрілював інші позиції, але побачивши, що по ньому ведеться вогонь, переключився на мене і ми почали перестрілку. Так вийшло, що ми одночасно виключилися з бою.
Авдіївку вдалося відвоювати. Але позиційні бої там точаться досі. Військові запевняють: дають адекватну відповідь ворогу. Наші захисники мають силу і знання, аби гідно протистояти. І якби на підмогу сепаратистам не прийшли російські військові, цю війну вдалося б давно вже закінчити.
Усі фото надав Василь Тарасюк.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал