Нині учасники російсько-української війни розповідають про події в Маріуполі та його околицях.
Журналістка "Еспресо.Захід" зустрілася з ветеранами та волонтерами, які розповіли про знаковий для українського війська час.
Із 2014 року ситуація в Маріуполі була досить невизначеною. Сепаратисти пробували розхитувати ситуацію й провести референдум про "самостійність". Протягом кількох місяців тривало протистояння: бойовики активно намагалися захопити місто, втім їх спроби були марними. Значну роль в обороні відіграли українські бійці з батальйону "Азов". Разом з іншими українськими батальйонами 10 лютого 2015 року їм вдалося відтіснити окупантів.
"Ситуація в Маріуполі була непростою. Там пробували "хитати" ситуацію, проводити референдуми, російський прапор фактично вже був піднятий над адміністрацією Маріуполя, над мерією, – пригадує командир 8 батальйону УДА "Аратта" Андрій на псевдо "Марадона". – Тому провели спецоперацію за участю добровольців зі звільнення і витіснення сепаратистів. Були бої в місті, в тому числі й за так званий маріупольський міст, були втрати, багато хлопців і дівчат віддали своє життя саме за Маріуполь".
Крім боїв у самому місті, від ворожих куль потерпали й околиці. Зокрема, активні бої розвивалися у селищі Широкине. У Широкинській операції передбачалося відволікти сили ДНР від Дебальцевого й убезпечити Маріуполь від обстрілів. Напрямок був стратегічним на шляху можливого наступу на Маріуполь.
"Важливу роль відіграли добровольці, серед них і батальйон "Азов", який був суттєвою частиною цієї операції. Техніка, люди, багато загиблих хлопців з батальйону було. Українським силам вдалося відтіснили ворога. Це був такий бліцкриг української армії", – розповідає командир.
Читайте також: Загартовані війною: переможні Піски
Важливу роль у допомозі війську відіграли волонтери. Вони забезпечували військових усім: оптикою, шоломами, бронежилетами, їжею. На початку війни звичайні українці чимало допомагали фронту, передавали через волонтерів на передову все необхідне. Волонтери кажуть, що, незважаючи на обстріли, намагалися потрапити чи не до кожного солдата.
"Першу поїздку ми здійснили завдяки румунській і канадській діаспорі. Відвезли туди близько сорока шоломів і дуже багато оптики, – розповідає волонтер Ростислав Тищенко. – Не оминали жодного блокпоста, розташованого на під’їздах до Маріуполя. Часто передавали необхідні речі від батьків. Для нас було в пріоритеті навідатися до кожного, побачитися, віддати з рук у руки передачі, навіть попри шквальні обстріли. Нині сміливо можна казати, що добровольці й волонтери врятували Україну. Адже не було тоді ні війська, ні зброї, ні техніки, все було у плачевному стані. Хлопці фактично все відновлювали своїми коштами, руками та вмінням".
"Дуже важливо було постачати воду хлопцям, – розповідає ще один волонтер, який попросив його не називати. – Цікавий момент пригадався: дівчата в одному з коледжів на практичних заняттях ліпили вареники й робили салати з моркви та буряків. Ми привозили це хлопцям, вони були надзвичайно втішені. А ще один хлопчина з позивним "Розписний" казав: "Дідусю, солодкого привези". Я мав можливість від’їхати, то привозив йому трубочки з шоколадом і кока-колу. Коли я з ним познайомився, йому був 21 рік, а в 22 він загинув".
Спільними зусиллями Маріуполь вдалося відвоювати. Українські військові тримають під контролем місто та його околиці. Нині учасники війни стверджують, що Маріуполь став форпостом українськості.
Усі фото надані пресслужбою 8 батальйону УДА Аратта
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал