Ця важлива для туристичного та культурного розвитку подія дала можливість усім охочим особисто перевірити правдивість популярного вислову: "Львів – маленький Париж".
Звідки і коли виникло таке порівняння та наскільки воно відповідає дійсності в очах мешканців обох міст у репортажі "Еспресо.Захід".
Міста чи частини міст часто порівнюють одне з одними. Переважно менші та менш відомі зіставляють з більшими та більш іменитими. Так, маленьке місто на воді Вилкове (Одещина) порівнюють з Венецією, вінницький фонтан з фонтаном у Дубаї, Ужгород з Прагою, а Львів іменують маленьким Парижем.
Хоча Львів порівнюють з багатьма містами: з Віднем через схожість архітектури, з Лондоном через часті дощі, однак саме "маленький Париж" переважає в умах туристів. Місцевими ж ця фраза частіше сприймається як жарт, тому вона розрахована на приїжджих, для їх зацікавлення. Та особливо таке порівняння стало популярним в медіа перед Євро-2012, коли західноєвропейські ЗМІ представляли міста, які приймали чемпіонат Європи з футболу, і Львів описували саме як "маленький Париж на сході Європи". Тож звідки взявся цей вислів?
Порівнюємо, щоб краще запам’ятати
Петро Радковець та його вірш про львів’ян. Фото: Facebook
Гіди та екскурсоводи неодноразово використовують цю фразу, коли розповідають туристам про Львів. Відомий львовознавець Петро Радковець вважає, що порівнювати міста – це цілком нормальна практика, яка дозволяє туристам краще запам’ятати відвідані місця. Але сама фраза "Львів – маленький Париж", на думку екскурсовода, є відносно недавньою.
"Пам’ять працює за рахунок порівнянь, тому люди люблять порівнювати щось з чимось, щоб краще запам’ятати. А коли подорожуємо, то завжди порівнюємо те, що бачили, з тим, що бачимо. Це дає більше вражень і можна тоді краще запам’ятати нові місця. Тому такі фрази й виникають. Це певний психологічний момент, який використовують екскурсоводи у своїх розповідях.
Львів порівнюють з багатьма містами світу, та найкраще, як на мене, порівняння зробив Бартоломей Зиморович, що Львів – це Галицький Вавилон. Щоправда, у Вавилоні переплутали всі мови, а у Львові вже понад 760 років знаходять спільну мову. Та я вам скажу, що справжні львів’яни, коли чують фразу "Львів – маленький Париж", відповідають на це: "Ні, це не маленький Париж, це просто великий Львів!". Є ще такий вислів "Побачити Париж і померти", який виник у часи, коли кордони були більш закриті, подорожувати було важко, відповідно, популярними були порівняння. Звідси й думка, що не добрався до Парижа, так хоч Львів побачив, який нагадує столицю Франції. На мою думку, цьому вислову про "маленький Париж" не більш як сотня років. Тепер же все вільно, багато львів’ян побували в Парижі і багато з них вам скажуть, що Львів їм подобається більше. Тому, де маленьке, а де велике, то питання ще дуже і дуже філософське", – каже Петро Радковець.
Фраза стала популярною у радянський час
Дослідник історії Андрій Павлишин називає ще детальнішу дату виникнення цього порівняння – комуністичні часи.
"У радянський час міст з красивою європейською архітектурою в Союзі було не так вже й багато. Кордони закриті і треба було створювати міф, що "у нас все є". Особливо, коли мова заходила про кінематограф, коли треба було зняти історію, яка відбувається у тому ж Парижі, то Львів ідеально підходив і ставав цим містом. Для прикладу, відомий радянський фільм "Д'Артаньян та три мушкетери", де Львів перетворили на Париж 17 століття. Слава цієї кінострічки, думаю, також чимало доклалася до популярності цієї фрази", – роздумує історик.
Більше того, варто зазначити про ще одну цікаву деталь, пам’ятку з радянських часів – львівську телевежу. Пересічні мешканці, хоч часами й іронічно, але досі порівнюють її з Ейфелевою вежею, особливо, коли вночі на ній включається ілюмінація і на Високому Замку вона сяє на все місто.
Львівська телевежа. Фото з відкритих джерел
З часом, коли могла виникнути ця фраза, ми розібралися, але наскільки цей образ відповідає дійсності? Чи взагалі доречно порівнювати міста?
Львів більший за Париж!
Почнімо з цікавого факту, що Париж офіційно є меншим за Львів! Адже площа міста закоханих становить 105,4 кв. км, а площа міста Лева – 182 кв. км. При тому, що в Парижі проживає понад 2 млн мешканців, а у Львові – 720 тис. людей. Однак Париж тим цікавий, що він, як матрьошка, складається з кількох прилеглих передмість, які формують паризьку конгломерацію, так звану "малу корону Парижа" та "велику корону Парижа" (а це загалом 12 млн людей і площа 12 тис. кВ. км!). Серед самих французів є поняття "маленького Парижа" (історичного центру, власне ці 105,4 кв. км), та "великого Парижа" (прилеглі території, які фактично злилися з містом). Тому, коли якесь місто називають "маленьким Парижем", то йдеться саме про схожість старої архітектури, якої у тому ж Львові є більш ніж достатньо.
Розповімо про дві пам’ятки архітектури Львова, які чи не найбільше мають "паризький слід».
Необароковий палац на вул. Коперника, 40а, звели ще у 1867 році за гроші князя Леона Сапєги, який саме оселився у Львові після паризької еміграції. Коли будували цей палац, то у місцевих газетах писали, що "Сапєга будує Лувр!". Бо для тодішніх львів’ян необарокова архітектура була ще геть новою й нагадувала Париж.
Однак найбільш "французьким" виявився славнозвісний палац Потоцьких на вул. Коперника, 15 (збудований 1889 року). Його навіть тепер європейські кінематографісти використовують для зйомок сцен, які нібито відбуваються в Парижі. А все тому, що палац теж був зведений у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV ще й за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Довернь і нагадував кращі палаци столиці Франції. Кажуть, що Потоцькі таким чином хотіли створити у Львові свій "маленький Париж"…
Про атмосферу Парижа та Львова
Десять років тому співачка та світська левиця Євгенія Зіборова закохалася у Париж з першого погляду. Схожі романтичні почуття Євгенія відчула й до Львова, в якому вона жила певний час і часто приїздить сюди в гості. Саме будучи Львові, у неї виникло бажання переїхати в Париж та почати займатися там своїм бізнесом. Останні два роки Зіборова проводить дорогі й вишукані екскурсії Парижем, які дозволяють побачити столицю Франції очима самих парижан. Нині Євгенія кваліфікований та ефектний екскурсовод, працює під брендом "Твоя подружка в Парижі" й у камерній обстановці дозволяє іноземцям відчути справжній Париж, а не туристичний.
За її словами, для неї Львів та Париж схожі насамперед саме архітектурою та атмосферою.
"Краса в очах того, хто дивиться! Львів для мене місто казкове. Воно комфортне і наче обіймає тебе. Люди тут переважно усміхнені і в будь-якому закладі раді тебе бачити. Як і парижан у Парижі, так і львів’ян у Львові я одразу бачу, вони виділяються на фоні загальної маси людей.
Архітектура справді подібна. Часом іду Парижем і здається, що бачу Львів! Коли ж знімаю сторіз у Львові, то мої підписники пишуть і запитують, у яке ж містечко поруч з Парижем я заїхала? Тобто тут, у Львові, справді відчуваєш себе в Європі і вигляд вулиць в центрі сам за себе говорить. Однак треба визнати, що у Парижі в рази краще дбають про стан архітектури, яка і є візиткою, лицем, що манить туристів до себе.
Загалом архітектура й місцеві люди творять атмосферу міста. Власне в цьому львівська атмосфера нагадує паризьку, особливо в центрі міста, де потоки туристів і багато красивих будинків. Однак стосовно людей, тут один важливий нюанс. Українці за ментальністю є більш скованими та менше вміють розслаблятися й вишукано жити так, як французи. Головний лозунг парижан, що жити треба так, наче ти випив трішки вина і нікуди не поспішаєш. Вони намагаються насолоджуватися моментом, тому обідають по дві години й довго п’ють вино. Культура цього красивого життя у них у крові. Звідси й цей славнозвісний паризький шик. У Львові теж відчуваєш, що час зупиняється і серце починає битися спокійніше. Однак безперечно, що в Парижі це відчуття у рази сильніше. Париж найбільш відвідуване місто світу! Всі їдуть туди, бо там справді можна знайти щось таке своє, що закохує назавжди", – ділиться враженнями Євгенія Зіборова.
Для парижан Львів – це рай
Євгенія Зіборова. Фото з Instagram
Євгенія розповідає, що, з її досвіду, для парижан опинитися у Львові – це майже, як опинитися в раю!
"Якось говорила про Україну з паризькими друзями і вони захотіли відвідати нашу країну. Ми прилетіли до Львова, бо саме звідси треба показувати Україну! Парижанам сподобалася архітектура і вони теж казали, що вона подібна до їхньої. Та у французів був шок від наших дівчат, від слов’янок. Француженки переважно темноволосі чи шатенки, тому для них білошкірі довгоногі блондинки – це ті, хто одразу асоціюються з якимись топ-моделями. Та й, треба сказати, що французькі чоловіки люблять слов’янок, які м’якші характером і однозначно більше доглядають за собою, ніж пересічні француженки, однак не парижанки. Бо парижанка – це не француженка.
Євгенія Зіборова. Фото: Юра Мартинович
Парижанка – це доглянута жінка з натуральним кольором волосся, відсутністю манікюру взагалі, з красивим загаром, білосніжними зубами, мінімумом макіяжу, червоні губи лише ввечері, ходить без підборів, бо у Парижі багато бруківки. Парижанки майже не їздять на авто. 90% з них не мають свого транспорту, бо це не вигідно.
Коли французи приїхали сюди і побачили наших дівчат на дорогих великих автівках, то були в шоці. Вони питали, коли ті встигли заробити на них? Також парижанки вдягаються так, щоб їм було комфортно і могти у будь-який момент пересісти на велосипед чи самокат і поїхати куди треба. Їм головне, як вони виглядають для себе. Це велика різниця між нашими дівчатами та загалом француженками: вони для себе все це роблять, для своєї зручності, а у нас часто все роблять заради когось, у більшості задля своїх чоловіків. Для француженки важливим є її пріоритети, її свобода, а все інше – потім.
Але найбільший шок викликав похід у ресторан. Коли нам принесли рахунок, мої паризькі друзі тричі перепитували, чи він правильний? Бо вони думали, що на трьох вечеря обійдеться у 300 євро, а ми й сотні не заплатили. Тобто ціни у нас для них у рази нижчі. Саме тому, загалом, парижани почуваються у Львові дуже комфортно, майже як у раю, бо подібна архітектура, низькі ціни і всюди красиві дівчата! Так що мої друзі жартували, що вже починають думати про перенесення свого бізнесу до Львова", – каже Євгенія.
Про ресторації Львова та Парижа
Площа Ринок. Фото: Юрій Мартинович
Також блогерка говорить, що рівень обслуговування в ресторанах Львова, як не дивно, в багатьох випадках навіть кращий, ніж у Парижі.
"У Парижі є така річ: якщо ти не француз, то до тебе може бути досить зверхнє ставлення. Але наголошу, що все залежить від того, який рівень закладу ви обрали. Якщо це якась забігайлівка, то без елементарних «Bonjour» і «Merci» офіціанти будуть на вас косо дивитися. У закладах вище середнього ви відчуєте всю повноту уваги. Там офіціанти чоловіки від 40 років, які добре заробляють, вчилися цієї професії у спеціальних закладах і старатимуться вам максимально догодити", – розповідає Євгенія.
Загалом пані Зіборова підсумовує, що з її досвіду Львів і Париж мають багато спільного, а фраза "Львів – маленький Париж", безперечно, заслуговує на життя.
«Це гарна фраза, яку місцеві часто сприймають жартома, бо зовсім інший рівень життя, інфраструктури й можливостей, але для туристів, для опису міста людям з інших країн – вона дуже влучна і зручна. Думаю, ще багато років іноземці казатимуть, що Львів – це маленький Париж", – роздумує Євгенія.
Площа Ринок. Фото: Юрій Мартинович
Тож яким би не було майбутнє Львова і Парижа, навіть таке фантастичне, де Париж називатимуть "маленьким Львовом", та однозначно, що слава "маленького Парижа" ще надовго залишиться з містом Лева. А якщо все ж ви вирішили самі порівняти ці два міста, то із закінченням карантину найпростіше було б скористатися літаком. Прямий рейс Львів – Париж за дві з половиною години доставить вас у місто закоханих, і ви на власні очі зможете вперше або й не вперше переконатися, наскільки Львів таки справді є тим маленьким Парижем.
Юра Мартинович для "Еспресо.Захід"