Уламки юдаїки

Виставку можна оглянути до кінця 2020 року.

Журналістка "Еспресо.Захід" побувала на презентації.

У Львівському музеї історії релігії відкрили виставку "Уламки". До експозиції увійшли 22 предмети, які євреї колись використовували у синагогах або в побуті. Частину цих речей зберігали у храмі "Якуб Гланзер Шуль", що на вулиці Вугільній. Ця локація збереглася лише завдяки тому, що німецька окупаційна адміністрація влаштувала там склад. Інші предмети знайшли під час земляних робіт. Експозицію доповнюють світлини з колекції Володимира Рум’янцева та Ярослава Янчака, які оцифрували в Центрі міської історії.

Завідувач відділу "Юдаїзм" Львівського музею історії релігії Максим Мартин розповідає, що рік тому відкрили вставку "Сакральний простір юдаїзму", яка сподобалася відвідувачам. Тому вирішили надалі розвивати цю тему: "Ми спілкувалися з євреями й розпитували, що відбувалося у Львові з громадою між 1945 та 1962 роками. До того ж у нас збереглося дуже багато артефактів з бронзи. Це й сімейні ханукії (світильники, які запалюють на єврейське новорічне свято протягом восьми днів) різного періоду, але переважно це початок і кінець 19 століття. Також багато лампадок. Синагоги слугували як місце зустрічі, як місце останнього пристанку. Вони їхали й не хотіли обтяжувати себе важкими речами, тому й залишали реліквії в синагогах. У нас багато експонатів, але ми їх дуже рідко виставляємо".

Максим Мартин пояснює, чому виставка має назву "Уламки": "Після війни громада міста в бідній, розореній країні 1945 року дістає десь з чорного ринку чи якогось іншого сховку кілька шматків срібла з різних епох, різних стилів і колекцій, комбінує їх так, що виходять корони для Тори. І це дуже добра ілюстрація до єврейської громади у післявоєнні роки".

Начальник відділу мистецтв та розвитку культури Львівської облдержадміністрації Василь Гладкий говорить: "Цю тему раніше не так добре розкривали. Сподіваюсь, що виставка користуватиметься популярністю, хоч тепер і не такий період масових відвідувань. Багато експонатів тут представлені вперше й дуже багато речей ми відкриємо для себе".

Директорка музею "Слідами галицьких євреїв" Ольга Лідовська – представниця єврейської громади. Вона розповідає, що Львівський музей історії релігії є одним з її улюблених: "Тут є чи не єдина експозиція у Львові, яка представляє євреїв та юдаїзм, показує єврейську історію. Тут можна стабільно оглянути експозиції. Можна показати, розповісти та пояснити людям на предметах якісь цікаві речі про юдаїзм, які є маловідомими й незрозумілими. Чудово, що відкрили виставку й, можливо, вона увійде до постійної експозиції".

Для "Еспресо.Захід" Ольга розповідає про експонати. Каже, що ці предмети подібні один до одного, але видно, з якою любов'ю їх створили.

Підходимо до блакитної вельветової тканини. Це парохет, який використовували як завісу на шафу з сувоями Тори. Вгорі на ньому – зірка Давида, під якою напис на їдиші у пам’ять про родину. Українською це можна перекласти так: "Для вселенської пам’яті душ, що загинули в роки 702-703 (1941-1943 рр.)". Цей артефакт присвячений загиблим у Голокості.

"Уявіть собі, що після Другої світової війни, коли люди не мали нічого й неймовірно дорого коштувала тканина і сама вишивка, вони зробили дар для синагоги. Вони розуміли, наскільки важливо пам'ятати загиблих і важливо, щоб синагога була гарною, бо це головна частина єврейського життя", – пояснює жінка.

Неподалік парохету розташували ханукію (світильник. – Ред.): "Зараз період єврейського нового року, і я хочу показати вам ханукію XVIII століття. Ханука (єврейське свято чуда, свято перемоги у війні між святістю і нечистотою. – Ред.) святкується восени або на початку грудня. Це такий період, коли день стає дуже коротким, а ніч дуже довгою. Свято має свою історію з IV століття нашої ери, коли був врятований храм, коли сталося диво: олія, якої мало вистачити лише на одну добу, горіла вісім. На честь цього запалюють вісім свічок і вісім днів святкують. А ця вся ханукія цікава ще й тим, що тут є ще дві ніші на свічки. Тобто можна використовувати ще в суботу на Шабат (святковий сьомий день тижня. – Ред.). Субота в євреїв починається в п'ятницю увечері й тоді запалюють дві свічки. Вони відділяють буденні дні від святкового, коли вже нічого не можна робити".

У центрі експозиції модель храму Ірода, який існував у 60-х роках I століття. Тепер він буде виставлений стаціонарно, й можна взяти Біблію, де описано, як мав виглядати храм, і порівняти, як він зроблений».

Жінка веде до щитів Торашилд (традиційний єврейський ритуальний атрибут, зовні схожий на щит. Використовувався для того, щоб швидко знайти необхідну для читання главу Тори. – Ред.): "Подивіться, цей Торашилд зробили наприкінці XIX століття. Тут відкриваються дверцята і можна всередині побачити Тору. Це не просто прикраса. Тут всередині є віконечко, де вставляли вірші з Тори, які треба читати цього тижня. Це був своєрідний єврейський релігійний календар, і тепер ми знаходимося в періоді свят, коли завершується читання церковного циклу Тори. Після цього, вірш за віршем, протягом року читатимуть книгу з початку".

На виставці також можна побачити книги XIX та XVI століть, спеціальні посудини для обмивання рук перед молитвою, світильники, корони для Тори.