Академік Андрій Сибірний: "Стипендія аспіранта – 4 тисячі гривень. А фактично це – нуль"

"Львівські вчені працюватимуть над створенням вакцини від коронавірусу" – цього тижня цю новину не обговорював хіба що лінивий. Науковці з Інституту біології клітини НАН України подали на розгляд Національного фонду досліджень України 12 проєктів. Фінансування отримають на три з них – створення антибіотиків, наноензиматичного набору для аналізу глюкози і портативних "наносенсорів" для кількісної детекції глюкози, молочної кислоти та спиртів, а також розробку вакцини від SARS-CoV2. Роботи триватимуть до кінця наступного року. "Еспресо.Захід" зустрівся з директором Інституту біології клітини НАН України, доктором біологічних наук, професором, академіком НАН України Андрієм Сибірним, щоб розпитати вченого про перспективи створення вітчизняної вакцини від коронавірусу і загалом майбутнє української науки.

– Тривалий час у ЗМІ (навіть такого рівня як The New York Times) обговорювалися різні версії джерела походження вірусу. Висувалися гіпотези, що цей вірус міг бути створений штучно або мати природне походження, але випадково "втекти" з Уханського інституту вірусології. Нагадаю, власне з китайського Уханю пандемія й розпочала свою переможну ходу світом. Особисто я не є прихильником конспірологічних теорій, але цікаво було б почути вашу думку з цього приводу.

– Я – не спеціаліст з еволюції вірусів, тож моя думка базується лише на даних літератури. В одній зі статей, яка мене зацікавила, йшлося про те, що ймовірність того, що цей вірус є "рукотворним", неймовірно низька. У цій же статті були описані проміжні етапи еволюції вірусу SARS-CoV (того, який був 17 років тому) та SARS-CoV2, з яким людство має справу тепер. Ці віруси й раніше зустрічалися у дикій природі, але люди ними не заражалися. За деякою інформацією, це стало можливим через вживання в їжу диких кажанів, що мало місце у Китаї. Важко сказати, чи так воно було насправді – пошуки відповіді на це запитання тривають. Поява SARS-CoV2 наочно демонструє, що еволюція вірусів відбувається буквально на наших очах – набагато швидше, ніж у вищих організмах, яку ми за своє життя можемо й не зауважити. Ось візьмімо вірус імунодефіциту людини. Його до 1979-1980 рр. точно не було, але він був у приматів. Або вірус Ебола – його також раніше не було. Хвороба, яку викликає цей інфекційний агент, є набагато страшнішою від COVID-19. Смертність – 80%! На щастя, цей вірус виявився не настільки заразним.

– Бо людина з гарячкою Ебола починає бути заразною, коли в неї з'являються симптоми. Фактично, коли вона вже не може піднятися з ліжка. А от COVID-19 нерідко має безсимптомний перебіг. Та й інкубаційний період триває 14 днів. Хоча, за деякими повідомленнями, він може затягуватися й до 28… Можете заспокоїти наших читачів, запевнивши їх, що найближчим часом подібні віруси не з'являться?

– Ні, я не є таким оптимістом (всміхається). Візьмімо попередника SARS-CoV2 – SARS-CoV. Смертність від нього була вищою (в середньому 10%). Але він як з'явився раптово, так само раптово і зник. Був ще один подібний, але більш патогенний вірус MERS (Middle East respiratory syndrome), який циркулював переважно на території Саудівської Аравії, Туреччини й Лівану. Смертність від нього сягала 38%! Цей вірус також зник, а от SARS-CoV2 чомусь не зникає. Я – не епідеміолог, тож мені важко робити якісь прогнози, але припускаю, що і цей вірус також може зникнути сам по собі.

– І коли це трапиться?

– Коли більшість популяції набуде імунну стійкість до нього, тобто або вакцинується, або перехворіє. Не обов’язково навіть, що людина знатиме про те, що хвора. 80% переносять це захворювання безсимптомно. 20% хворіють, але з них 80-90% – помірковано. Решта, на жаль, помирає. Це – переважно люди, які мають супутні захворювання.

– Щороку вірус грипу видозмінюється. Тому щороку склад вакцини від грипу доводиться міняти. З коронавірусом такого не буде?

– Перевага цього вірусу в тому, що він набагато менше змінюється, ніж вірус грипу.

– З чого ви будете створювати вакцину від SARS-CoV2?

– Створюватимемо мікробні продуценти поверхневих білків коронавірусу (його "корони"), які й слугуватимуть вакциною. У цих білках є фрагменти, які, згідно з даними з літератури, не тільки не захищають від хвороби, а навпаки, активують її. Тож будемо синтезувати у клітинах дріжджів такі вірусні білки, які не містять цих фрагментів. Але чи будуть ці білки діяти як вакцина? Якщо вони будуть малоефективні, доведеться вводити їх у великих кількостях.

– Але хіба це добре для організму, що у нього потрапить велика кількість чужорідного білка?

– Не дуже добре, бо це може спровокувати підвищення температури тіла, алергічні реакції тощо. Але не можемо зараз передбачити як воно буде – треба досліджувати.

– Чому вченим так і не вдалося створити вакцину від SARS-CoV?

– Як я вже казав, цей вірус зник сам по собі, а якщо немає захворювання, то й немає сенсу вакцинувати людей. Розробка вакцини вимагає великих коштів. Але був ще один важливий момент, про який я також згадував, – та вакцина, над якою працювали дослідники, активувала захворювання. Це явище називається "антитілозалежним посиленням інфекції" (ADE, antibody-dependent enhancement). Антитіла до певних фрагментів білка вакцини, зв’язуючись з вірусом, проникають не через звичайний рецептор в альвеолах легенів, а через інші рецептори клітин імунної системи. Тобто в організм людини віруси потрапляють обхідним шляхом і беруться руйнувати лімфоцити та інші клітини імунної системи, викликаючи таким чином захворювання.

– Якщо вакцина може викликати хворобу, то теоретично вона може її й лікувати?

– Маєте рацію. Є дві субодиниці (вірусного білка. – Авт.): одна містить ділянку, що зв’язується з людським рецептором, а друга не містить такої ділянки, але містить такі пептиди (фрагменти білка), які, крім вакцинної дії, можуть виявляти також терапевтичну, тобто лікувати захворювання у людей, які захворіли. Ми хочемо досліджувати обидві ці дії.

– Наскільки безпечними є дослідження, які ви збираєтеся проводити? Немає ризику, що хтось із працівників інфікується коронавірусом?

– Напрацювання білків вакцини, яке буде проводитися у нашому Інституті, – цілком безпечне. Дослідження на мишах також є безпечними, а от зараження мишей SARS-CoV2 – це вже небезпечно. Це можна робити лише у вірусологічній лабораторії вищого ступеня безпеки. Але жодної такої сертифікованої лабораторії в Україні немає. Вважаю, що це – питання державної ваги. Планую його підняти на зустрічі в Офісі президента, яка відбудеться у понеділок, 14 вересня.

– Наскільки фінансово мотивовані ваші працівники? Скільки отримуватимуть за участь у проєкті?

– Не відкрию таємниці, якщо скажу, що стан науки в Україні – поганий. Заробітна платня – надзвичайно низька, тому молоді дарування не хочуть іти в науку. Стипендія аспіранта – 4 тисячі гривень. Незабаром буде 5 тисяч, але фактично – це нуль. Китайським аспірантам, які у нас навчаються, стипендії платить китайський уряд – по 700$. Це – приблизно 20 тисяч гривень. Я не кажу, що наші аспіранти повинні отримувати 20 тисяч. Добре, як 20 тисяч директор Інституту має (всміхається). Але добре було б, щоб хоча б 10 тисяч вони отримували. Молодим учасникам проєкту будемо доплачувати від 10 тисяч. Тобто 5 тисяч вони матимуть стипендії, 10 – гарантовано дістануть з ґранту, і це вже буде щось. Звісно, ми ще не знаємо, чи буде фонд (Національний фонд досліджень України. – Авт.) наповнений грошима. Сподіваємося, уряд виділить обіцяні кошти. Медики, які працюватимуть з мишами, отримають 1 млн. гривень, а ми – 9 млн.

– Частина цих коштів піде на закупівлю обладнання?

– У нас є майже все базове обладнання, необхідне для клонування генів. Не маємо лише біореакторів, в яких могли би культивувати продуценти вірусних антигенів. Не маємо приладу для аналізу експресії генів. Закупимо також реактиви, бо реактиви під нові проєкти завжди купуються нові. І тут ми повністю залежні від імпорту, бо Україна не випускає ні наукового обладнання, ні реактивів. Щодня проводять ПЛР-діагностику на коронавірусну інфекцію. Це все – з імпортованих компонентів. У нас немає нічого свого. Держава 29 років не займалася наукою. Бюджетного фінансування Академії наук вистачає лише на заробітну платню, а на комунальні платежі вже не вистачає. В останні п’ять років я мусив скоротити штат.

– Добре, а скільки тоді коштів виділяється на проведення наукових досліджень?

– Нуль гривень. Це – парадоксально, бо зарплату науковцям платять, але на проведення наукових досліджень грошей не дають.

– Вони можуть одержувати необхідні суми з ґрантів…

– Ті ґранти, які дає Академія наук, є мінімальними. Маємо 7 чи 8 таких ґрантів. У сумі це – кількасот тисяч гривень на рік. Це – надзвичайно малі кошти, за них багато не зробиш. Маємо ще польські ґранти, були ще американські. Але це одиниці мають закордонні ґранти. На загал ситуація дуже складна.

– Можливо, не варто тоді фінансувати всіх підряд – на це грошей точно не вистачить, а проводити якусь селекцію?

– Є інститути, які нічого серйозного не роблять, а є – які працюють на міжнародному рівні. Але зарплату всі отримують однакову. Тому треба провести кардинальну реформу управління Академії наук – основної (згідно з Конституцією) наукової організації держави.

50% державного фінансування на науку йде на Національну академію наук і 50% – на Міністерство освіти та науки, галузеві академії наук і т.д. Багато говорять про те, що треба збільшити фінансування. Але якщо просто збільшити фінансування без оцінки доробку, проблеми це не вирішить. Треба оцінити, які установи, організації і підрозділи у цих складних умовах досягли міжнародного рівня. Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного, директором якого є мій хороший знайомий, академік Валентин Підгорський, продав кілька ліцензій за кордон, у тому числі в Іспанію, ПАР, Словаччину, США. Ось цей інститут заслуговує на підтримку держави.

– Як гадаєте, коли український бізнес почне цікавитися розробками вітчизняних науковців? У вас, наприклад, була співпраця з ПАТ "Фармак" – однією з найстаріших фармацевтичних компаній України…

– Була. Компанія зацікавилися нашим напрацюванням – ефективним генно-інженерним продуцентом ферменту аргініндезімінази, що володіє вираженою протипухинною дією на деякі агресивні пухлини, зокрема гепатокарциному (рак печінки). Певний час ми отримували фінансування, але це бізнес. Бізнес може щось фінансувати тільки якщо бачить, що матиме з цього прибуток. У компанії підрахували, що цей прибуток є примарним.

– Тобто цю розробку закинули?

– Чому ж? Станом на сьогодні вона перебуває на етапі клінічних випробувань. Не опрацьований ще протокол практичного застосування. Цим науковці якраз і займаються.

– Тоді чому компанія вирішила, що не отримає з цього зиску?

– Український ринок – невеликий, а на Захід фармпрепарати з України ще ніхто не продав. Це дуже складно. Російський ринок відпав у зв’язку з політичними подіями. Але ситуація у перспективі може змінитися. Крім того, у нас є багато інших цікавих напрацювань. Наприклад, у нас є відділ регуляції проліферації клітин і апоптозу, який очолює член-кореспондент НАН України, професор Ростислав Стойка. Цей відділ займається перевіркою потенційно протипухлинних препаратів, які синтезують у Львівському медуніверситеті. Деякі речовини виявилися дуже перспективними.

Є відділ аналітичної біотехнології, який очолює професор Михайло Гончар. Професор займається розробкою біосенсорів і також отримав ґрант від Національного фонду досліджень. Крім мене і професора Гончара, ґрант отримав також мій заступник, старший науковий співробітник Інституту, доктор біологічних наук Костянтин Дмитрук, який працює над створенням нового антибіотика. Я вважаю, що ці два проєкти є набагато цікавішими за мій, але нині вся увага прикута пандемії коронавірусу і можливостей її подолання.

– Іноземці цікавляться розробками українських учених?

– Якщо розробка міжнародного рівня, то звісно, що цікавляться.

Тепер ми займаємося створенням дріжджових продуцентів рибофлавіну (вітаміну В2), який в основному використовується як додаток до кормів птиці і свиней. Світовий ринок вітаміну В2 становить 250 млн. доларів. Український ринок рибофлавіну – близько 2 млн. доларів і ми купуємо його у Китаї (ця країна є найбільшим виробником вітаміну В2). Тепер працюємо з такими штамами дріжджів, які синтезують більше рибофлавіну, ніж їм потрібно, приблизно у 1000 разів. Що найцікавіше, вони синтезують його не з глюкози (глюкоза – дорога), а з лактози або молочної сироватки (побічного продукту при виробництві сирів), яка, як правило, виливається у каналізацію. Отже, ми можемо переробляти молочну сироватку на корисний продукт. Ми цю розробку патентуємо у Польщі, потім – у Євросоюзі і, можливо, щось з того вийде. Побачимо.

– Ви відстежуєте конкурентів? У світі розробляється понад сто вакцин…

– Такого типу вакцини, як у нас, ніхто не розробляє. Принаймні такої інформації я у літературі не знайшов. Але не можу сказати, що це щось абсолютно нове – існують й інші вакцини на основі синтезу специфічного білка у дріжджах.

– А що ви думаєте про російську вакцину? ВВС Україна з посиланням на одного з держслужбовців системи охорони здоров'я США, який побажав залишитись інкогніто, повідомило, що американці не хочуть випробовувати її навіть на мавпах – не те, що на людях.

– Російська вакцина – на основі повнорозмірного S білка корони SARS-CoV-2, тобто вона може посилити захворювання. Але я так відразу її не критикував би. Росіяни вже перевірили свою вакцину на 67 добровольцях – молодих військових. Наскільки це показово? Треба передусім перевіряти на групах ризику. Але початок вже закладено, бо якби вакцина погано діяла на молодих здорових добровольців, то тоді складно. Звісно, застосовувати цю вакцину у медичній практиці ще зарано.

Вакцина шведсько-британської фармацевтичної компанії Astra Zeneca, яку вона розробляє спільно з ученими з Оксфордського університету, – ідентична. Так само виробляється аденовірусами, які самі по собі не можуть розмножуватися у людському організмі. Але наразі третій етап клінічних випробувань призупинений, бо в одного з вакцинованих виявили запалення спинного мозку. Невідомо, чи це – збіг обставин, чи спричинено вакциною.

– Наскільки дорогою буде наша, українська вакцина?

– Дріжджі легко культивувати. Це – прості середовища. Середовища для тваринних клітин у 100 разів дорожчі! Та й швидкість росту дріжджів висока. Дріжджі розмножуються раз на дві години, у той час як людські клітини – раз на п’ять днів. Різниця величезна! Наша вакцина коштуватиме значно дешевше. Але поки що Україна не розробила жодної вакцини.

– Міністр охорони здоров'я Максим Степанов пообіцяв відновити виробництво вакцин в Україні.

– Це було б добре. Якщо якийсь бізнес зацікавиться цим науковим проектом, зможе на ньому заробити непогані гроші. Але мусить бути висока культура виробництва.

– Що ви маєте на увазі?

– Нині в Україні немає жодного промислового біореактора. Це – одна з причин, чому "Фармак" відмовився з нами далі працювати. Їм довелося б купувати біореактори, а це – колосальні інвестиції. Один промисловий біореактор коштує мільйони доларів! Бізнес одразу візьметься підраховувати потенційний прибуток, а є ймовірність, що SARS-CoV-2 взагалі зникне. Тоді це питання втратить актуальність...