"Для початку посадив 200 кущів помідорів…"

Cпаржа, рукола, барбарис – українці сміливо освоюють нові для них зелень, овочі та фрукти. Та й сортовий асортимент традиційних вітамінних плодів зазнає разючих змін – у наші сади та городи, навіть ті, що для власного вжитку, заходять найновіші досягнення селекції та гібридизації. Дослідження науковців та продавці на ринку підтверджують: ми харчуємося щораз різноманітніше. А якщо є попит на якусь продукцію, його слід задовольняти. Це дає нові шанси українським підприємцям.

Значну частину цієї продукції можна вирощувати навіть у невеликих теплицях. Тим більше, що в Україні, біля великих міст ще можна знайти землю для доброї та корисної справи. А завдяки українським заробітчанам та підприємливим людям ці технології стали доступними. Всі люди, які були на заробітках у Польщі, Чехії чи Німеччині, повернулися досвідченими знавцями, принаймні практиками, сучасних технологій.

Вже не один десяток мешканців, повернувшись з Португалії чи Іспанії, де багато років пропрацювали у місцевих тепличних господарствах, зводять на власних подвір’ях невеликі сучасні теплиці. А вирощене цілорічно реалізовують у магазинах та на базарі. Їхати на заробітки більше не збираються. Уся приміська смуга довкола великих і навіть середніх населених пунктів навесні біла від теплиць і парників – так несподівано чітко проявляється те, що описав геніальний Генріх фон Тюнен в «Історії ізольованої держави». Місто має цінну ринкову річ: сконцентрований попит. І селяни цим користуються.

Проте ці показові історії сьогодні радше вдалі винятки. Тисячі українців багато років провели на закордонних плантаціях, та повторити цей бізнес в Україні вдається небагатьом. Тому попит на тепличну продукцію в нас забезпечується у значній мірі завдяки імпорту.

Як пише сайт east-fruit, в останні роки на вітчизняному ринку спостерігається негативна динаміка імпорту овочів і картоплі. «У 2019 році загальний імпорт овочів в Україну вперше перевищив позначку в $200 млн і досяг $212 млн. Це в два рази більше, ніж імпорт у 2018 році, на 21% більше від рекорду, зафіксованого у 2013 році», – йдеться у дослідженні.

Лідерство серед постачальників овочів в Україну традиційно утримує Туреччина, яка у 2019 році забезпечила 41% всього імпорту. Ще по 11% завозили Нідерланди, Іспанія та Польща, 4% – Китай та Ізраїль.

За кордоном вирощувати сільськогосподарську продукцію у теплицях вигідно. Наприклад, тепличними овочами нідерландські виробники годують не лише власну країну, а й експортують їх на суму близько 6 млрд. євро. Справа ця настільки вигідна, що кілька років тому бізнесмен з Нідерландів вклав близько 600 тисяч євро і побудував поблизу Буська (Львівщина) кілька тепличних комплексів для вирощування зелених овочів та салатів. Технології там – гідні подиву!

Врожайність з квадратного метра теплиці дуже висока. Якщо, наприклад, огірок у відкритому ґрунті росте довго, місяць плодоносить, то під накриттям і з якісним доглядом він росте набагато швидше, а плодоносить півроку чи навіть довше. Продавці теплиць запевняють, що рентабельність їхнього обладнання сягає 35%.

Ріст тепличних господарств в Україні на часі. Вони дозволяють значно прискорити терміни дозрівання овочів, збирати кілька врожаїв на рік, забезпечити кращий захист від шкідників та інфекційних захворювань. І, нарешті, там немає впливу непередбачених природних факторів. Це шанс для українців почати заробляти у власній державі.

За словами професора кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Львівського національного аграрного університету Юрія Губені, за останні роки тепличні технології в Україні зазнали революційних змін. Замість скляних та полістирольних перекриттів з’явилися полікарбонатні, поширюються автоматичні системи поливу, обладнання для регулювання температури, нагрівання води, альтернативна енергетика. Нові сорти, технології та, що важливо, – логістика та методи збуту. Це патентовані або просто модерні розробки, які прийшли до нас з країн, де клімат холодніший, а досвіду овочівництва більше.

Тому земельний пай та сучасні технології можуть не лише гарантувати гідний заробіток, а й стати немовби генератором невеликого власного бізнесу. Вже є підприємці, які за останні роки зуміли налагодити власні бренди в овочівництві та вирощуванні розсади.

Овочі та фрукти у закритому ґрунті вирощують нині навіть ті, хто ще кілька років не мав зеленого поняття про теплиці. «Раніше ніколи не був у теплиці, за спеціальністю я інженер, – розповідає підприємець з Миколаївського району Львівщини Петро Швець. – Проте побачивши, як у селі руйнуються колишні колгоспні теплиці, вирішив спробувати себе у новій справі. Для початку посадив 200 кущів помідорів. Не все прийнялося, але я вчився. Міняв сорти, вивчав статті в газетах і журналах. Вирощені помідори возив на базар у Новий Розділ, Стрий. Потім до мене почали приїжджати люди. Справа стала вигідною. Нині теплиці модернізовані, є автоматичний полив, регулювання температури. Скляну покрівлю замінив на полікарбонатну. Загалом у модернізацію вклав понад 50 тисяч грн».

Якщо послухати успішних людей, здається все просто. Накрив теплицю плівкою чи більш сучасним полікарбонатом, посадив там капусту чи огірки й легко обробив їх. Неймовірні та неочікувані проблеми під час вирощування здолати можна. Проте є кілька причин, чому селяни не поспішають наслідувати приклад своїх вдалих односельців.

Реалізувати в мережах – майже неможливо

Найперше, збут. В українських реаліях кожен підприємець, який ризикне займатися вирощуванням будь-якої продукції, повинен сам подбати про її реалізацію. Найскладніше власникам невеликих теплиць. Вони скаржаться, що їм фактично неможливо потрапити на ринок. Потрібно мати підтримку влади або платити за те, щоб потрапити на полиці великих мереж. Але й тут можна шукати вихід.

Як розповів Юрій Губені, за кордоном дещо інша ситуація. Там реалізацією товару займаються самостійні структури, часто – кооперативи. Більше того, функціонують спілки, які постачають тепличникам насіння, засоби захисту, механізацію тощо. Завдяки тому, що люди працюють у системах, всі питання вирішуються набагато легше і швидше.

Ще одне важливе питання, дешеві чи, правильніше, – доступні кредити. Вважають, що тепличний бізнес може стати справді прибутковим, якщо загальна площа теплиць становитиме не менше 4-5 га. А на це потрібні мільйони гривень, таких грошей у селян немає. Допомогти їм могли би дешеві кредити. Як, наприклад, є у західних країнах, де банки дають кошти під 1-3%. Адже хто з українців може дозволити собі взяти кредит в банку під 25-30% річних в Україні?

І нарешті третій важливий момент – підприємливість. Побутує думка, що якщо в країні кількість підприємливих людей сягає 4-5%, вона приречена на успіх. В Україні цей відсоток поки що набагато нижчий – десь близько 1-2%. Але ми сміливо можемо казати про позитивні зміни. Потрібен лише час. Крім того, покупець не дасть виробникам застоятися на місці. Якщо ми будемо купувати, вони змушені будуть виробляти.