live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

"Щоб здійснити нашу мрію, ми з хати хіба що спідньої білизни не винесли!"

Засновниці першого в Україні інклюзивного ательє Lady Di atelier пожертвували часом, грошима і власними успішними кар’єрами

І все для того, щоб створити платформу, де люди з інвалідністю зможуть працювати, гідно заробляти і сповна реалізовувати свої таланти.

…У невеликій кімнаті панує творча атмосфера. Але не творчий безлад, бо кожна річ тут (від баночок з фарбами до порцелянових горняток) лежить на своєму місці. Проте якщо юному художнику закортить попрацювати не за столом, а на підлозі – боронити йому ніхто не буде. Як і сварити за те, що забруднився олійною фарбою. "Може, намалюєш деревце?" – пропонує своїй учениці художниця-наставниця Оля Ставникович. "Я вже вчора його малювала", – відмахується "сонячна" дівчинка, не відриваючи погляду від аркушу папера. "Вона завжди так каже, коли не хоче чогось малювати", – усміхається художниця і запрошує піднятися на третій поверх. "Ми працюємо з особливими дітками і ваша присутність може відволікати їх від заняття", – пояснює Оля Ставникович.

Ярина Янчак та Ірина Ляховенко – засновниці першого в Україні інклюзивного ательє Lady Di Atelier та "Сонячної майстерні" – не мають свого кабінету. Весь день проводять "на ногах", а коли потрібно провести телефонні переговори чи попрацювати з документами, роблять це вдома або в open space.

"Кімнату орендуємо за 7,5 тисячі гривень на місяць. Для нас, керівників це – недоспані ночі. Якщо орендодавець висуне нові вимоги – доведеться кудись переїздити. Але і батьки, і діти вже звикли до цього приміщення – не можемо ганяти їх по цілому Львову", – каже Ярина. У цій кімнаті облаштували арт-студію "Сонячна майстерня", де відточують свій талант близько 20 діток з інвалідністю. А от приміщення для ательє й далі простоює – бракує коштів, щоб відремонтувати…

З чого все почалося?

Питання інклюзії близьке для сім’ї Ярини. В Ірини – мама у ремісії після перенесеного онкозахворювання...

Львів’янки дружать з дитинства. За фахом Ярина – юрист, Ірина – економіст. Але кажуть, у роботі їм найбільше допомагає те, що були у "Пласті". "Ми – креативні, ініціативні, працьовиті і дисципліновані. А без цього досягти успіху неможливо, – стверджують дівчата. – Крім того, заприсяглися зробити щось добре для України". Проте визнають: без моральної і фінансової підтримки чоловіків реалізувати задумане було би вкрай важко.

На фото: Ірина Ляховенко (зліва) та Ярина Янчак

Ярина з дитинства цікавилася вишивкою. Це було її хобі. Тож дві подруги вирішили, що було б непогано створити колекцію одягу з елементами української вишивки. Шити його могли б жінки з інвалідністю. Для цього їм не потрібно навіть виходити з дому – все необхідне для роботи їм привезуть, готовий виріб заберуть…

Однак перша спроба виявилася невдалою – сукенки з вишивкою бісером попитом не користувалися. "Тоді про нас ще ніхто не знав. Можливо, нині вони б краще продавалися", – припускає Ярина. Авторські сукні роздарували дівчаткам зі синдромом Дауна.

Щоб справа не померла, Ярина з Іриною протягом восьми місяців вкладали у неї власні кошти. "У майстрині, яка вишивала сукенки бісером, дитина – зі синдромом Дауна. Тож ми організували акцію "Намалюю тобі любов". Сьогодні вона вже стала всеукраїнською – дітки зі синдромом Дауна та наші майстрині малюють абстрактні картини олійними фарбами. Ми ці картини фотографуємо і переносимо у вигляді принту на шовкову тканину, створюючи таким чином дизайнерські хустини, – розповідає Ярина. – До нас звернулися з проханням підтримати Лілію Грицай з онкоспільноти "Жити зараз" – у молодої жінки з Червонограда виявили злоякісну пухлину в молочній залозі. Цілий місяць опікувалися нею, з кожної проданої хустини 100 гривень перераховували на її лікування. А тоді зрозуміли, що потрапили у свою стихію, адже продаючи такі хустини, можемо зробити багато добрих справ. Хустини у нас придбало багато відомих жінок – співачки ONUKA і Світлана Тарабарова, телеведучі Соломія Вітвіцька та Лідія Таран. Часто роздаровуємо аксесуари жінкам, які проходять хіміотерапію".

Продавши півтисячі хустин, засновниці та ідейні натхненниці ательє змогли відкласти кошти на пошиття постільної білизни з льону для пацієнтів онкогематологічного відділення. Вартість одного такого набору – 7,5 тисячі. Хворі, звісно, отримали їх безплатно. "Пошила цю постіль наша майстриня Оленка, в якої травмований хребет і яка вже 15 років пересувається на візку. Особисто подарувала постільні комплекти пацієнтам у лікарні. Бачили б ви, якою щасливою почувалася тієї миті! Таким як вона дуже важливо почуватися потрібними", – каже Ярина.

Щоб заснувати перше в Україні інклюзивне ательє, львів’янка покинула своє "дітище" – адвокатську фірму, яку заснувала разом із чоловіком. "Всі речі, які шили наші майстрині і які ще не продалися або не були нікому подаровані, зберігали у нас в офісі. Звісно, це вкрай незручно і ми розуміли, що треба мати свою майстерню, хоча би 2х2 м. Міська влада запропонувала нам приміщення в оренду на 100 кв. м. на вул. Генерала Чупринки. Вхопилися за це, як за можливість, але, на жаль, це приміщення вже рік простоює. Його треба довести до нульового циклу. Нещодавно ми здобули перемогу у категорії соціальних проектів, стали національним переможцем онлайн-голосування і національним чемпіоном-2020 у конкурсі Big Idea Challenge. Наша команда отримала грант на ремонт у сумі 2000 фунтів стерлінгів. Це – 70 тисяч гривень. Цього звичайно недостатньо. Тож вироби й далі возимо кур’єрами", – розповідає Ярина. "Подалися на ще один грант. Якщо зберемо 100 тисяч гривень, цю суму нам подвоять. Цих грошей вистачило б на ремонт", – додає Ірина. Але для цього треба знайти благодійників, які хотіли б інвестувати у добру справу 5-10 тисяч гривень…

Арт-студія, де "малюють любов"

"Головна "зірка" нашої "Сонячної майстерні" – 15-річна Андріанка Чухній. Дівчинка – зі синдромом Дауна, але надзвичайно талановита. Її картини, з яких ми створили лімітовану колекцію дизайнерських хустин, виставлялися у галереї Федора Возіянова у Києві. Столиця тепло прийняла нашу вихованку, виставку відвідало багато відомих людей. Минув рік – і ось у "Сонячній майстерні" вже й інші дітки зі синдромом Дауна та з аутизмом за допомогою арт-терапії відкривають свій внутрішній світ і вчаться ділитися емоціями з навколишнім світом", – розповідає Ірина.

На фото: Художниця Оля Ставникович з однією зі своїх підопічних

У перший пілотний місяць було проведено півсотні занять з арт-терапії і всі вони були безплатними. Однак коли подруги підрахували, скільки грошей витратили, зрозуміли, що треба просити підмоги у батьків. "Батьки сплачують благодійні внески на рахунок нашої організації. Двоє зголосилися, що заплатять і за своїх дітей, і за двох інших. Деякі мами слізно нас просили, аби їх діти могли й далі займатися в арт-студії – попри те, що оплатити такі заняття вони не можуть. Нікому не відмовили. Але заняття у будь-якому разі треба робити платними, – переконана Ірина. – Нехай це буде символічна сума. Тоді це цінується. Наша Оля навчалася в Італії, Фінляндії, Польщі. Це – не асистент, який сидить з дитиною в арт-майстерні. Вона відкриває таланти, допомагає їм себе проявити. Таких як наша Оля – одиниці. Стараємося її всіляко підтримати, аби свого мистецтва не закидала, адже вона вже кілька місяців нічого свого не малює – весь час, всю енергію віддає дітям".

"Якщо жінка народила дитину з інвалідністю, суспільство очікує, що ходитиме зажурена і недоглянута. Але чому так має бути?"

"Все якось природно відбувається – прийшла мама, привела дитину зі синдромом Дауна. А ми якраз обговорюємо, де людину знайти, аби шити вміла. Жінка, зачувши нашу розмову, зголошується: "Я вмію!" Насправді таким жінкам складно знайти роботу, а ми їм не тільки роботу даємо, а й платимо ринкову або вище ринкової зарплати", – каже Ярина.

"Мами не хочуть, аби їхнє життя оберталося лише довкола теми хвороби їх дітей. Їм хочеться руху – танців, фотосесій, світських заходів. Тож часто зіштовхуємося з певним несприйняттям, адже благодійність асоціюється зі сумом, негативом. Ми ж даємо жінкам шанс на нормальне життя. Отримала сьогодні наша Іра зарплату, взяла таксі і поїхала до косметолога. Якщо у жінки – онкологія, то виглядатиме дивним, якщо піде на манікюр. Але чому так має бути? Вважається, що якщо жінка народила дитину зі синдромом Дауна чи з аутизмом, то повинна ходити зажурена, недоглянута. Це – неправильно! Тому молоді люди нас добре сприймають, а старші – з деякою настороженістю. Стереотипи важко долати, але це треба робити".

"У нас уже 12 працівників, включно зі мною та Іриною. Трьох людей прийняли після карантину – коли з’явилися вакансії, багато людей до нас писало, телефонувало, про нас уже знають. Наш бухгалтер – мій давній друг. У нього ДЦП. Це буде третє підприємство, яке вестиме, – розповідає Ярина. – Готові надалі розширяти штат, але для цього потрібне власне приміщення. Багато людей у нас працює на гонорарній основі – малюють картини, які потім у вигляді принту наносимо на хустини. Заодно – проходять безплатну арт-терапію. Якщо малюнок стає популярним і хустини добре продаються, виплачуємо їм певний відсоток з продажу. А коли потрапляють до лікарні, намагаємося надати посильну фінансову допомогу".

"Хочемо зробити нашу історію успіху всесвітньо відомим брендом!"

"Планів у нас багато, – кажуть засновниці ательє та "Сонячної майстерні". – Ми вже знаємо куди рухатися, і це – головне. На жаль, уже тепер бачимо, що за кордоном нас краще сприймають. Виходимо на співпрацю з Польщею. Здивувалися, коли поляки самі до нас зателефонували і сказали, що хочуть робити те саме, що й ми, але під нашим іменем. А могли просто запозичити ідею".

"Працюємо 24 години на добу. Не можемо зупинитися, бо тоді й наша справа зупиниться. У нас з дівчатами є група у Вайбері, де я щодня ділюся фотографією з Євангелія у коментарі. У 5.30 ранку скинула сторіночку – бачу, Іра вже прочитала. Питаю: "Чого не спиш"? Відписує: "Не можу заснути – думаю про нові хустини". Щоб здійснити нашу мрію, ми з хати хіба що спідньої білизни не винесли, – зізнається Ярина. – Витрачали гроші, час, просили чоловіків носити-возити пакунки, але воно того варте. Коли бачиш результат роботи, розумієш, що все було недаремно".

"Карантин був найкращим часом для нас. У нас зросли онлайн-продажі. Щоб збільшити кількість підписників в Instagram, просиджували в інтернеті до 2-3 ночі. У перші три тижні карантину майже не спали. Навіть їсти не встигали приготувати. Але ми звикли до таких "польових умов", – віджартовуються дівчата.

"Звісно, намагаємося підстраховувати одна одну. Кажу: "Іро, я замість тебе поїду на зустріч, а ти – йди у басейн". Але розслабитися не виходить – наш мозок завжди налаштований на роботу. Але це напевно у всіх так, хто має свою справу", – припускає Ярина.

Ділитися планами львів’янки не бояться. Кажуть, у забобони не вірять – вірять тільки у працю. Не бояться, що їхні ідеї вкрадуть. Не бояться, що свої ж обмануть. "Може, комусь і закрадалася думка, щоб налагодити "ліве" виробництво хустин. Але брехня завжди "вилізе", тому й страху немає", – запевняє Ярина.

Мрія подруг – зробити ательє та їхню історію успіху всесвітньо відомим брендом. Хочуть надихати інших людей своїм прикладом, тож абсолютно не проти, якщо їх почнуть копіювати у різних сферах. Навпаки, готові консультувати "конкурентів"…

Усі фото надали власниці інклюзивного ательє

новини партнерів

5 березня, 2021 п'ятниця

4 березня, 2021 четвер

5 березня, 2021 п'ятниця

4 березня, 2021 четвер

3 березня, 2021 середа

2 березня, 2021 вівторок

1 березня, 2021 понеділок

Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Введіть слово, щоб почати