Львівський Лувр: неймовірна історія Палацу Сапіг і його власників

Палац Сапіг у Львові з’явився у 1867–1868 роках на місці старішої резиденції XVIII – початку XIX століття, яка колись належала родинам Чарториських і Замойських. Замовником нової будівлі став князь Леон Людвік Сапіга, представник давнього литовсько-руського роду, що мав вагомий вплив у політичному та громадському житті Галичини.

Проєкт для палацу розробив львівський архітектор Адольф Кун. Він обрав стиль французького неоренесансу, близький до форм необароко – архітектурної течії XIX століття, яка відтворювала величні мотиви європейського бароко попередньої епохи. Саме через цю подібність сучасники часто порівнювали палац Сапіг із Новим Лувром у Парижі, збудованим у 1857 році. У львівській пресі навіть жартували, що князь Сапіга "будує Лувр" – настільки виразною була стилістична спорідненість.

Палац став частиною значно більшого комплексу, який включав парк і допоміжні будівлі. Хоча частина території була втрачена у 1930-х роках, коли північну частину парку забудували житловими будинками, окремі фрагменти старовинного ландшафту довкола палацу збереглися й донині.

фото: polona.pl

Архітектурний образ будівлі

Палац Сапіг – це двоповерхова будівля з мансардою і мезоніном, прямокутним флігелем та парадним двором. Головний корпус має квадратний план, а фасади вирізняються м’якою пластикою і великою кількістю ручної кам’яної різьби. Архітектор використовував рустикацію, пілястри, виступи карнизів і міжповерхові декоративні пояски, що створюють відчуття "живої" поверхні, яка змінюється зі світлом.

Огорожа з кованими металевими воротами не лише відділяє палац від вулиці, а й формує його впізнаваний силует. Через цю масивну браму та її декоративність будівлю інколи називали "палацом під брамою". Інша неофіційна назва – "чарівна скринька" – пов’язана зі співвідношенням невеликих розмірів і багатого декоративного опрацювання.

В інтер’єрі найбільшу цінність становить парадний зал із декоративною ліпниною. Поруч розміщується великий вестибюль із широкими оранжерейними вікнами, за якими колись був розарій. Ці елементи зберегли автентичні риси забудови епохи й дають уявлення про первісний вигляд резиденції.

фото: retrorivne.com.ua

фото: retrorivne.com.ua

Палац у період воєн, змін і реставрації

Будівля пройшла через кілька складних періодів своєї історії. Під час українсько-польської війни в листопаді 1918 року вона стала штабом українських військ. У міжвоєнні роки частина приміщень використовувалася для жіночої гімназії.

Після Другої світової війни ситуація змінилася радикально. Внаслідок руйнувань частину палацу втратили, і на її місці збудували середню школу № 9, що стоїть на своїй нинішній адресі – вулиця Коперника, 40.

У 1972 році з’явилася загроза повного демонтажу будівлі: палац визнали таким, що потребує ремонту, але витрати на його утримання вважали надто великими. Лише завдяки ініціативі Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури вдалося зберегти споруду. Товариство взяло на себе фінансування реставрації, збираючи кошти через членські внески та благодійні пожертви. Реставраційні роботи тривали до 1976 року, повернувши будівлі її історичний вигляд.

Леон Людвік Сапіга та його роль у розвитку Галичини

Князь Леон Людвік Сапіга (у деяких джерелах згадується також Адам Сапіга) був представником одного з найдавніших родів, який походив із Великого князівства Литовського. Родина мала значні володіння в Галичині, а сам Леон долучився до громадсько-політичного життя регіону: був одним з очільників "Руського Собору" і першим маршалком Галицького сейму.

Він належав до покоління галицьких реформаторів, які шукали можливості для економічного розвитку краю. У 1862 році Сапіга за допомогою глобуса та шнурівки переконував англійських інвесторів у доцільності будівництва трансконтинентальної залізниці через Львів. За рік разом з англійськими партнерами заснував "Англо-австрійський банк". Саме під керівництвом консорціуму Сапіги і Томаса Брессі було започатковано будівництво залізниці Львів – Чернівці – Ясси.

Леон Сапіга, фото: Вікіпедія

Ще раніше, у 1840-х роках, він відкрив кілька важливих установ – Кредитне товариство, Галицьку ощадну касу, Технічну академію, Галицьке господарське товариство, а також заснував рільничу школу в Дублянах.

У 1858 році Сапіга отримав концесію на будівництво залізниці до Львова і створив Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені ерцгерцога Карла Людвіга. Уже в 1861 році до Львова прибув перший потяг, що скоротив шлях до Відня з кількох діб до 14 годин. Успіх цього проєкту приніс Сапізі політичне піднесення – його призначили головою Крайового сейму.

На цій посаді він підтримував рішення, важливі для української громади: українізацію Академічної гімназії, фінансування "Просвіти" та театру "Руська бесіда". Паралельно продовжував розбудову залізничної мережі та очолив Товариство Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, що з’єднало Львів зі Станіславовом, Коломиєю та Чернівцями.

Після скандалу, пов’язаного зі звинуваченнями у фінансових порушеннях у дирекції товариства (які суд згодом не підтвердив), Сапіга подав у відставку з посади маршалка сейму. Помер він у 1878 році й був похований у родинній каплиці в Красичині.

Будівництво палацу, яке коштувало майже так само дорого, як і спорудження палацу Потоцьких, стало демонстрацією його впливу, фінансових можливостей і прагнення закріпити статус роду у Львові. Палац став міською резиденцією князя та однією з найпомітніших приватних споруд другої половини XIX століття.

фото: onebid.pl

Легенди та маловідомі історії палацу

Навколо палацу існує кілька легенд. Найпоширеніша – про підземний хід, що нібито веде від палацу до Оперного театру. За переказами, цим ходом могли користуватися для таємних зустрічей або втеч у небезпечні часи. Археологи підтверджують наявність підземних комунікацій під центральною частиною Львова, але прямих доказів, що палац Сапіг був частиною цієї мережі, наразі немає.

За іншою легендою, в палаці досі зберігається дзеркало, в якому інколи можна побачити силует жінки у білому. Нібито це покоївка, яка загинула за загадкових обставин.

• Cидорівський замок: унікальна фортеця-корабель і її "море"