"15 днів карцеру за молитву і меса папи, де прозвучало й моє ім’я", – Мирослав Маринович про свій особливий Великдень

Своїми спогадами про незвичайний Великдень з "Еспресо.Захід" ділиться  Мирослав Маринович, український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні та  віцеректор Українського Католицького Університету у Львові.

"Коли говоримо про особливий Великдень, то відразу згадую такий у 1982 році. Я тоді був ув’язненим у таборі  суворого режиму Кучино-36 на Уралі. І ми готувалися  зустріти  свято Воскресіння Христа так, як це може бути у таборі – простенькою їжею та чаєм. 

Однак напередодні адміністрація попередила нас, що відзначати Великдень категорично заборонено  і якщо ми цю заборону порушимо, то будемо покарані. Ми вислухали. Але знехтувати таким важливим днем не хотіли. Зібралися, помолилися, почали частуватися ( а була нас група десь 10-12 людей), як влетіли наглядачі, нас усіх пов’язали  і кинули в карцер на 15 днів. Тобто за молитву у час Великодня нас покарали  п’ятнадцятьма днями штрафного ізолятора. 

Але на цьому історія не закінчилася. Бо там у карцері ми дійшли думки повідомити всьому християнському світу про те, що з нами трапилося. Справа в тому, що то був час, коли Радянський Союз дуже активно підтримував так звані християнські  марші миру у Західній Європі, платив  великі гроші, щоб їх проводити. Отож ми вирішили, що про цю подвійність стандартів світ має почути.  Я був вибраний як автор  можливого листа передусім до  Папи Римського Івана Павла ІІ, а також до вірменського духовного лідера.  

Вийшовши з карцера, я такого листа написав, всі його схвалили і ми зуміли передати його на волю. Таємним шляхом цей лист потрапив спершу до Москви, а вже звідти у Ватикан. А за якийсь час ми отримали звістку, що папа нашого листа отримав і навіть відслужив месу, згадуючи імена підписантів. Можете  собі уявити, якою нагородою для нас це стало, як підняло наш дух. 

Цікаво, що в ті часи у таборі суворого режиму діяв табірний екумінізм. Через те, що розрізнених в’язнів наглядачам було значно легше  карати, ми активно гуртувалися, святкували Різдво і Великдень двічі – відповідно  до різних календарів, підтримуючи одні одних. Тоді, того 1982-го, за одним столом сиділи не тільки українці різних конфесій, а й представники балтійських країн та країн Кавказу, росіяни і навіть Леонід Лубман, що був євреєм, але прийшов нас підтримати. До речі, він теж підписав листа до папи  і папа у своїй молитві згадував і його. Тобто можна говорити про певне чудо табору, коли -- попри весь трагізм ситуації -- всі відмінності  відступають убік, а головним стає  щось справді високе, гарне, світле..."

• Нагадаємо, Мінкульт закликав українців на Великдень долучатися до церковних служб в онлайн-режимі замість іти до храмів
• Розклад Богослужінь у храмах Львова на Великдень

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.